У Польщі засудили до в'язниці трьох праворадикалів за підпал угорського центру в Ужгороді. ВІДЕО

У Кракові суд засудив трьох польських правих активістів до тюремного увʼязнення за спробу підпалити у лютому 2018 року угорський культурний центр в Ужгороді.

Про це повідомляє пресслужба СБУ і польська Gazeta Krakowska.

Угорський центр в Ужгороді, 4 лютого 2018 р.
Угорський центр в Ужгороді, 4 лютого 2018 р.

Організатора підпалу, 29-річного Міхала Прокоповича засудили до 3 років вʼязниці. Виконавці підпалу Адріан Марглевський і Томаш Шимковяк, які були повʼязані з парамілітарною організацією "Стрілець" (підтримує російську політику), отримали 2 та 1 рік відповідно. Усі троє також повинні сплатити штрафи та відшкодувати збитки, які завдала пожежа.

Прокуратура вимагала для Прокоповича 4,5 року увʼязнення. Обвинувачі наполягали на тому, що діяльність підсудних була спрямована на "підрив української політичної системи і поглиблення національних міжусобиць між українцями й угорцями". Прокурори вважають, що праворадикали діяли в інтересах Росії, а тому злочин носить терористичний характер.

Звʼязки Прокоповича з Росією доводить той факт, що він входить до прокремлівської партії Zmiana ("Зміна"), лідер якої Матеуш Піскорський був звинувачений у шпигунстві на користь російської розвідки. Прокопович також входить до складу неонацистської організації Falanga ("Фаланга").

На суді Прокопович стверджував, що підпал йому замовив німецький журналіст Мануель Охсенрайтер — редактор правого журналу Zuerst!, який часто виступав у російських державних ЗМІ, висловлюючи підтримку бойовикам "ДНР" і "ЛНР".

Нагадуємо, що вночі 4 лютого 2018 року у вікно угорського культурного центру кинули пляшку із запальною сумішшю, яка не загорілася. Через кілька годин у розбите вікно будівлі засунули просочену бензином куртку, яку і підпалили. Жертв не було.

За даними слідства, за день до підпалу, 3 лютого 2018 року, двоє подільників Прокоповича вʼїхали в Україну з боку Словаччини, отримавши від нього гроші і план вчинення підпалу.

Нападників відстежили через відеокамери спостереження українські правоохоронці. Матеріали були передані до Генпрокуратури Польщі, після чого польські поліцейські затримали зловмисників.

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну