Культурні інституції звернулись до уряду щодо ймовірного скорочення фінансування

Українські культурні інституції звернулись до уряду щодо неприпустимості скорочення видатків на оплату праці.

Текст звернення оприлюднено на офіційному сайті Українського культурного фонду, передає Укрінформ.

 

"Українські культурні інституції і незалежні виробники уже нині опиняються без ресурсів, що дозволили б виплачувати зарплати, фінансувати першочергові протиаварійні чи реставраційні роботи і навіть настільки насущні потреби, як охорона державної частини українського музейного фонду", - йдеться у зверненні.

Як зазначається, це загрожує не просто зупинкою розвитку чи замороженням досягнень останніх років.

"Необхідно зберегти робочі місця і належний безпековий стан інституцій. Для цього дуже важливо відмовитися від потенційного скорочення видатків на оплату праці.

Принципово важливо скористатися усіма можливостями, що мають Український культурний фонд та Український інститут книги, на вирішення проблем, котрі виникають з нинішньою кризою", - йдеться у зверненні.

Представники культурних інституцій просять уряд дослухатися до пропозицій УКФ та Українського інституту книги щодо переформатування їхніх програм через виклики, пов'язані з епідемією коронавірусу, зберегти фінансування проєктів Українським культурним фондом, бюджет якого спрямований в першу чергу на підтримку самих продуцентів культури, і таким чином допомогти їм подолати кризу.

Як зазначається у зверненні, також важливо зберегти і сприяти програмам УІК щодо підтримки української книговидавничої галузі, кіновиробництва.

"Ми звертаємося з проханням серйозно проаналізувати ці ризики й разом із культурною спільнотою, Комітетом з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України зробити все можливе для їхньої мінімізації", - наголошують автори звернення.

Передусім, представники культурних інстутицій пропонують переспрямувати видатки розвитку, передбачені на культуру або інші цілі в межах бюджетів головних розпорядників, що управляють інституціями культури, на поточну інституційну підтримку.


Зазначимо, що Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики закликав Мінфін не скорочувати фінансування діяльності Міністерства культури, молоді та спорту до проведення політичних консультацій.

За інформацією парламентаріїв, Мінфін пропонуватиме скоротити фінансування Держкіно (750 млн грн), Українського культурного фонду (500 млн грн), Інституту книги (150 млн грн), туризму (240 млн грн), а також витрат на програму "зшивання країни", реставраційні роботи по захисту історико-культурної спадщини, програм інформполітики – на суму понад 500 млн грн.


У свою чергу, голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко написав у Facebook: "Сильна економіка неможлива без розвиненої культурної галузі, натомість масштабне урізання видатків на культурні проєкти зведе нанівець зусилля, витрачені за останні роки на розвиток цієї сфери".

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.