Росія порушила кримінальну справу щодо знесення статуї Конєва

Слідчий комітет Росії порушив справу проти чеських громадянин за знесення пам'ятника на території Чехії. МЗС Чехії вважає це неприпустимим.

Слідчий комітет Росії порушив кримінальну справу за статтею про реабілітацію нацизму за демонтаж пам'ятника радянському воєначальнику, маршалу Івану Конєву в Празі, повідомляється на сайті відомства.

Слідство вважає, що муніципальна влада у Празі порушила міждержавні домовленості між Чехією та РФ.

Пам'ятник радянському маршалу Івану Коневу був демонтований 3 квітня. Це рішення було прийнято минулого року радою району Прага-6, на території якого стояв памʼятник.

 

Як повідомляє "Україна молода", МЗС Чехії відповіло Росії критикою через криміналізацію демонтажу монумента.

"Якщо російські органи продовжуватимуть в тому ж дусі, це буде сигналом, що вони втратили інтерес до розвитку взаємно вигідних відносин між Росією та Чехією", - наголосили чеські дипломати.

У заяві йдеться про те, що меморіал маршалу "є воєнним пам'ятником, а тому його не стосується Договір про дружні відносини і співпрацю 1993 року". При цьому перенесення скульптури не розходиться із положеннями договору.

МЗС також наголошує, що "місцеве самоврядування в Чеській Республіці є невіддільною складовою конституційного ладу" і що "відкриття кримінальної справи щодо демократично обраних її представників за виконання ними їхніх повноважень з погляду Чехії є неприпустимим".

Чеське МЗС також нагадує російській стороні, що Чехія на своїх теренах належним способом дбає про 4224 воєнних поховань, меморіалів чи пам'ятників, до яких, на відміну від скульптури маршала Конєва, відноситься положення Договору 1999 року між урядом Чеської Республіки та урядом Російської Федерації про взаємне утримання воєнних поховань.

У той самий час, зазначається в заяві, на теренах Російської Федерації досі не були поновлені воєнні пам'ятники загиблим чехословацьким легіонерам в Самарі, Новокуйбишевську та інших місцях Росії.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.