Заповідник "Більськ" презентував золото скіфів і календар для потойбічного життя. ВІДЕО

Вже другий відеоролик з нового проєкту "Вітруальний музей заповідника "Більськ" презентували в Facebook. Він присвячений золоту скіфів.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомила молодший науковий співробітник історико-культурного заповідника "Більськ", що на Полтавщині, Оксана Дорошенко.

 

"Презентуємо золоті прикраси жіночого головного убору – калафу. Їх знайшли в курганному некрополі, де була похована молода заможна жінка віком до тридцяти років, ще в 1994 році члени полтавської археологічної експедиції під керівництвом Олександра Супруненка.

Бляшки датуються першою половиною IV століття до Р.Х.. Вони штамповані на тонкій золотій фользі у вигляді античного бога виноградарства та виноробства Діоніса з пишними кучерями з повитою на голові пов'язкою.

Культ Діоніса у скіфських племен, що жили на Більському городищі, яке ототожнюється вченими з Гелоном, був досить сильний. Кожна з прикрас має по чотири-п'ять маленьких отворів, нанесених голкою, для пришивання", – розповіла Дорошенко.

"Усі уламки лискованої посудини дивом збереглися під час неодноразових пограбувань протягом багатьох століть. Коли фахівці їх склали до купи, всі були вражені її незвичним геометричним орнаментом, інкрустованим білою пастою, який схожий на космічне небо.

Найімовірніше, це ритуальна посудина з календарем для життя у потойбічному світі", - говорить директор історико-культурного заповідника "Більськ" Ігор Корост.

Ці та інші артефакти, які ще будуть представлені у віртуальному музеї заповідника, зберігаються у його фондах. Сьогодні ми можемо милуватися ними завдяки карантину – співробітники "Більська" під час вимушених канікул зайнялися створенням нового контенту.


ДОВІДКА. Більське городище – історична пам'ятка доби скіфського часу. Городище розташоване на Полтавщині в районі села Більськ і є найбільшим укріпленням скіфської пори у Східній Європі. У давнину воно являло собою типове укріплене поселення. Перші археологічні розкопки тут провели 1906 року.

Кацапізація Донбасу

"Портрет царя й цариці висів в хаті поруч з образом Бога й різних святих. Дітям то говорило — що цар, — це такий же святий, як інші святі. Коли на час закінчення школи дістав я якось до рук "Кобзаря", то його мова здавалася мені чимось у роді тієї мови, що нею писаний псалтир, тобто церковно-слов'янщини. Я вже й дома говорив "по-русски" й мої рідні були вдоволені, гордилися, що їх Саша говорить "по-панському". Ту ж Комишуваську школу й з тими ж всіма наслідками виходив і мій товариш по ній Микита Шаповалов. І в його прізвищі по тій же причині, що й у моїм теліпався русифікаційний хвостик "ов""

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін