Режисер фільму “Дау” заявляє, що діти під час зйомок плакали не від болю

Російський режисер Ілля Хржановський, якого звинувачують у можливому жорстокому поводженні з дітьми під час зйомок фільму «Дау» в Харкові, заявив, що ніяких дослідів над дітьми не проводили, а їх плач – природна реакція на навколишній світ.

Про це Хржановський сказав в інтерв'ю у програмі "Обережно, Собчак", передає Укрінформ.

 

"Над ними нічого не робили, ніяких дослідів. З усіма цими немовлятами були медсестри і няні – це видно в кадрі. Коли діти плакали, коли їх, там, переодягали, що в принципі властиво, як ми з тобою знаємо, як батьки немовлят. Так? І плач цей не означає вираження болю, а просто реакцію на світ", - сказав Хржановський.

Він підтвердив, що діти, задіяні у зйомках, справді сироти з соцзакладу.

"Це були немовлята з дитячого будинку. Це були немовлята, від яких відмовилися батьки. І мені було важливо саме показати цих немовлят, різних, в тому числі немовлят, які не були абсолютно здорові.

Але це знову-таки погоджено з лікарями, з усілякими установами. Але мені було важливо показати ось цю крихкість людини, з якої незрозуміло що може вирости", - сказав Хржановський.

Від зазначив, що не думав, що його можуть звинуватити в жорстокому поводженні або просто неетичності, але вважає, що нічого не порушив, бо все відбувалося "в легальному полі".


Читайте також:

Скандальний фільм "Дау": кримінал, знущання над дітьми та позиція "Бабиного Яру"

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.