Онлайн-дискусія про спільний європейський наратив щодо Другої світової війни

4 травня Український інститут в Лондоні та Товариство Генрі Джексона організовує дискусію «Чи потребує Європа спільного історичного наративу про Другу світову війну?»

У рік 75-річчя завершення Другої світової війни розповіді про ті історичні події в різних європейських державах дуже сильно відрізняються. Історичні теми часто стають мейнстрімовими у політиці.

У суперечках навколо Брекзіту опоненти часто апелювали до примарного "німецького контролю" над Європою. У Росії "Велика вітчизняна війна" стала центром сучасної російської ідентичності. Багато держав обмежуються національними версіями подій, оминаючи внесок інших європейців у подолання нацизму. Недооціненими є масштаби трагедії Голокосту на землях між Гітлером та Сталіним.

На початку дискусії Наталія Попович (засновниця "Однієї філософії", співзасновниця Українського кризового медіа-центру) представить дослідницький проект про ключові історичні наративи XX століття у провідних ЗМІ шести європейських країн (Польща, Росія, Україна, Франція, Німеччина, Велика Британія) у 2018-2019 роках.

 

Спікери дискусії:

Сергій Плохій, історик, директор Українського наукового інституту Гарвардського університету

Кшиштоф Чижевський, письменник, філософ, президент фундації "Прикордоння" (Польща)

Брендан Сіммс, історик, Університет Кембрідж

Модератор:

Андріан Каратницький, старший науковий співробітник, співдиректор ініціативи "Україна в Європі", Атлантична рада (США)

Деталі про подію за посиланням.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.