ЄСПЛ: Радянські репресії проти антикомуністичного руху в Литві були геноцидом

12 березня Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ) визнав, що суди Литви обґрунтовано визнають радянські репресії проти литовських антикомуністичних партизанів геноцидом.

Такого висновку суд дійшов під час розгляду скарги колишнього співробітника КГБ Станіславаса Дрелінгаса, визнаного винним у геноциді за участь в операції із затримання командира литовських антирадянських партизанів Адольфаса Раманаускаса-"Ванагаса", повідомляє Delfi.

ЄСПЛ погодився з поясненнями Верховного суду Литви про те, що систематичне знищення радянськими спецслужбами учасників литовського руху Опору може вважатися геноцидом литовського народу.

Адольфас Раманаускас у партизанському однострої. Фото: Wikipedia 

Відповідно, скаргу Дрелінгаса відхилили. Судді визнали, що радянські репресії мали на меті змінити демографічний стан литовського народу, а партизани "виконували суттєву роль у збереженні національної ідентичності, культури й національної самосвідомості".

Страсбурзький суд підкреслив, що попри те, що Дрелінгас сам не хувалював рішення про страту Раманаускаса, "навіть раядовий військовик не може повністю, сліпо, виконувати закони, які грубо порушують визнані на міжнародному рівні права людини, особливо право на життя". За таке рішення прогоорсуваи п’ять суддів, двоє були проти.

Станіславаса Дрелінгаса (1931 р.н.) засудив на 5 років ув’язнення Каунаський обласний суд Литви у 2015 році за те, що він у жовтні 1956 року брав участь у таємній операції КГБ із затримання Адольфаса Раманаускаса та його дружини в Каунасі.

Зважаючи на його другорядну роль в операції і слабке здоров’я засудженого, Верховний суд Литви скоротив строк до фактично відбутого – 5 місяців і 6 днів.

ДОВІДКА:

Викладач учительської семінарії м. Алітус Раманаускас-"Ванагас" (1918—1957) долучився до литовського партизанського антикомуністичного руху в 1945 році.

Через два роки він очолив Дайнавський партизанський округ, а в 1948-му його призначили командиром партизанів Південної Литви. З 1949 року "Ванагас" став першим заступником голови Союзу боротьби за свободу Литви Йонаса Жямайтіса і головнокомандувачем збройних сил Литви.

У 1956 році партизанського ватажка з дружиною заарештували радянські органи держбезпеки в м. Каунасі. Через рік Раманаускаса засудили до смертної кари.

У 1990-х роках у незалежній Литві Адольфасу Раманаускасу надали звання бригадного генерала (посмертно).

2018 року останки Раманаускаса-Ванагаса знайшли на недіючому цвинтарі Нашлайчю в мікрорайоні Антакальніс у Вільнюсі і перепоховали на місцевому кладовищі.

2018 рік у Литві оголошено роком Адольфаса Раманаускаса-"Ванагаса".

Читайте також:

Сейм Литви визнав командувача партизанів Раманаускаса-Ванагаса главою країни

Командира антикомуністичних партизанів Південної Литви урочисто перепоховали в Вільнюсі

Литовські партизани з околиць міста Паневежис. 1945–1953

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.