Спецпроект

Створено онлайн-ресурс свідчень про Голодомор

Національний музей Голодомору-геноциду створив сторінку «Свідчення» — єдиний онлайн-ресурс, де будуть зібрані свідчення про Голодомор 1932–1933 років

На сайті Національного музею Голодомору-геноциду появилась сторінка "Свідчення". Там будуть зібрані історії очевидців Голодомору 1932–1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

"Історія кожної людини — унікальна, та всі вони розповідають правду про найбільші злочини совєтської влади" - підкреслюють в музеї.

Кожен користувач ресурсу може відшукати свідчення за місцем, часом, прізвищем або хештегом. 

Онлайн-ресурс містить відео- та аудіосвідчення, фото та оцифровані текстові спогади про Голодомор-геноцид і масові штучні голоди 1921-1923 та 1946-1947 рр. Вони упорядковані тематично та за адміністративно-територіальним  принципом.

 

Нині найбільш наповненим є розділ "Голодомор-геноцид 1932-1933 років". В його основі  матеріали, зібрані співробітниками  Музею Голодомору в рамках проєкту "Усна історія Голодомору". Під час реалізації проєкту були записані аудіо- та відеосвідчення очевидців Голодомору з різних областей України.

На сайті також є свідчення із фондів музею, зібрані та передані до музею краєзнавцями, студентами, школярами, установами та організаціями.

Над підготовкою матеріалів для наповнення онлайн-ресурсу працювала не лише команда музею, а й волонтери.

Підписники сторінки Музею Голодомору, студенти Української академії лідерства, а також Українська Волонтерська Служба підтримали проєкт, допомагаючи оцифровувати свідчення. Робота над проєктом триває. Кожен може долучитися до подальшої роботи, написавши на пошту memoholodpress@gmail.com.

Сьогодні сторінка "Свідчення" містить 250 історій.  Щомісяця ресурс наповнюватиметься новими спогадами свідків і новими позначками на карті України. Щоб долучитися до наповнення сторінки, українці можуть передати до музею родинні історії, фото або контакти свідків Голодомору та масових штучних голодів.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.