Українські пам'ятки на окупованих територіях тепер більш захищені

Україна ратифікувала протокол Гаазької конвенції 1954 року про захист памʼяток під час війни

Верховна Рада ухвалила закон "Про приєднання України до Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року". Рішення 30 квітня підтримали 321 народний депутат, повідомляє Укрінформ.

"Ратифікація зазначеного Протоколу дасть змогу Україні звертатися до ЮНЕСКО з проханнями про надання технічної допомоги в організації належного захисту власних культурних цінностей, підготовчих, профілактичних або організаційних заходів на випадок надзвичайних ситуацій, а також отримати додаткові інструменти в організації здійснення моніторингу та охорони культурних цінностей на тимчасово окупованих територіях", - зазначається у пояснювальній записці.

Незаконна
Незаконна "реставрація" Ханського палацу в Бахчисараї

Закон розроблено для захисту культурних цінностей у разі збройного конфлікту та створення системи посиленого захисту культурних цінностей.

Протокол також встановлює додаткові обмеження в застосуванні принципу "військової необхідності", запроваджує інститут "посиленого захисту". Протокол значно розширює та посилює відповідальність за пошкодження памʼяток у разі збройного конфлікту.

Протокол забороняє будь-яке вилучення або передачу права власності на культурну цінність; будь-які археологічні розкопки, якщо тільки це не потрібно виключно для охорони, будь-які модифікації або зміну виду використання культурної цінності.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».