АНОНС: Онлайн-дискусія «Перший Зимовий похід Армії УНР: відчайдушна самопожертва чи успішна військова операція?»

УІНП запрошує на онлайн-дискусію «Перший Зимовий похід Армії УНР: відчайдушна самопожертва чи успішна військова операція?» (до 100-річчя завершення Першого Зимового походу Армії УНР (1920-2020).

Про це йдеться на сторінці Інституту.

 

Перший Зимовий похід – таку назву отримав військовий рейд Армії Української Народної Республіки під проводом Михайла Омеляновича-Павленка тилами російських Добровольчої та Червоної армій взимку-навесні 1920 року.

Похід тривав п'ять місяців — з 6 грудня 1919 по 6 травня 1920 років — і став однією з найбільш героїчних і успішних бойових операцій часів Української революції 1917-1921 років.

Учасники походу подолали більше 2500 кілометрів територією сучасних Житомирської, Київської, Черкаської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Вінницької областей, провівши понад 50 успішних боїв.

6 травня 2020 року виповнюється 100 років завершення Зимового походу. Біля села Писарівка сучасного Ямпільського району Вінницької області передові відділи Армії УНР під командуванням генерала Михайла Омеляновича-Павленка зустрілись з розвідувальними підрозділами 2-ї Стрілецької дивізії полковника Олександра Удовиченка, що наступали з заходу спільно з польськими союзниками і вже спільно звільняли Україну від московсько-більшовицьких загарбників.


Учасники:

Тетяна Швидченко, кандидатка історичних наук, дослідниця Першого Зимового походу, засновниця освітньої платформи "Експертний Корпус";

Михайло Ковальчук, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України;

Олександр Федоришен, історик, директор Центру історії Вінниці, організатор фестивалю військово-історичної реконструкції "Вінниця – Столиця УНР";

Сергій Гула, кандидат історичних наук, заступник директора Центру історії Вінниці;


МодераторБогдан Галайко, кандидат історичних наук, начальник Центрального міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам'яті


Питання до обговорення:

Навіщо потрібен був Зимовий похід?

Чим вимірюється успіх Першого Зимового походу?

Які результати походу для армії УНР і для України?

Чи достатньо сучасне суспільство знає про Зимовий похід та Українську революцію 1917-1921 років?

Які уроки тієї сторінки минулого є актуальними для сьогодення?

Навіщо і як потрібно пам'ятати про Перший Зимовий похід?

Чи може бути пам'ять про Перший Зимовий похід туристично привабливою?


Час: 6 травня, середа, 18:00


Трансляція буде доступна на сторінці Українського інституту національної пам'яті у мережі Facebook.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.