Горбачов планував повернути Карелію Фінляндії – колишній дипломат

Під час президентства Міхаїла Горбачова СРСР був готовий почати діалог про повернення Карелії до складу Фінляндії.

Причина такого рішення Москви була в нестачі фінансових ресурсів на захоплений під час Другої світової війни регіон. Про це в своїй книзі розповів колишній співробітник МЗС Фінляндії, доктор політології Юкка Сеппінен, пише Iltalehti.

Карелія
Карелія
Фото: Сергей Смирнов / GLobal Look Press

Як стверджує автор, наприкінці 1980-х років у СРСР вже "почали дути більш вільні вітри", і у Фінляндії з'явилися реальні шанси повернути Карелію.

За словами Сеппінена, це відбувалося на тлі позитивного ставлення ліберальних членів Політбюро ЦК КПРС до незалежності балтійських країн.

Відмовитися від частини території СРСР вирішив, щоб зняти з себе тягар витрат на Виборг. Адже у радянського режиму не було грошей на відновлення цієї території, пише Сеппінен.

Але ця ідея так і не увінчалася успіхом через дев'ятого президента Фінляндії Мауно Койвісто. За словами ексдипломата, тодішній лідер Фінляндії був родом із Турку і не хотів, щоб у західної частини країни з'явився сильний конкурент, такий як Виборг.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.