Принстонський університет вирішив прибрати імʼя президента США Вільсона з однієї зі своїх будівель

Принстонський університет на фоні антирасистських протестів вирішив змінити імʼя однієї зі своїх будівель, названої на честь президента Вудро Вільсона.

Про це пише The Бабель із посиланням на BBC.

 

Президент Принстона Крістофер Ейсґубер заявив, що "расизм Вільсона був значним навіть за мірками того часу". Він додав, що опікунська рада закладу дійшла висновку, що "расистські погляди та політика Вільсона роблять його імʼя неприйнятним для назви будівель університету". Імʼя президента втратить також гуртожиток вишу.

Будівлю перейменують у Принстонську школу міжнародних відносин. Через схожі причини на початку червня університет Монмута в Нью-Джерсі також прибрав імʼя Вудро Вільсона з однієї зі своїх будівель.


У чому звинувачують Вільсона?

Свого часу 28-й президент США очолював Принстонський університет. У 1919 році він став лауреатом Нобелівської премії миру за миротворчі зусилля в Першій світовій війні, був одним із ініціаторів створення Ліги Націй.

Попри це, Вільсона звинувачують у расизмі. Зокрема, йому закидають підтримку сегрегації і запровадження її у кількох федеральних відомствах. Також Вільсона звинувачують у виключенні чорношкірих студентів з Принстона, а також у схвальних відгуках про Ку-клукс-клан.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.

Чеський Нобель: Ярослав Сейферт

Телеведучий державного телебачення Чехословаччини, сидячи на невиразному блакитному тлі в студії, так само невиразно вичавив з себе повідомлення: «Сьогодні в Стокгольмі вручили Нобелівську премію з літератури також народному митцеві Ярославові Сейферту». Надворі був 1984 рік, і реверанс Нобелівського комітету в бік письменника соціалістичної Чехословаччини був для пізньо-тоталітарного режиму радше проблемою, ніж визнанням