Комісія з питань найменувань підтримала перейменування низки київських вулиць. ПЕРЕЛІК

21 липня відбулось останнє перед місцевими виборами засідання київської Комісії з питань найменувань, де підтримали перейменування низки вулиць та об’єктів у місті, зокрема, й досі безіменних.

Про це повідомив член Комісії та громадський активіст Тиміш Мартиненко-Кушлянський.

 

Комісія підтримала перейменування:

- вулиці Академіка Кржижановського (Академмістечко), близького соратника Леніна, ідеолога планової економіки СРСР на честь Омеляна Пріцака – українського та американського науковця, мовознавця, історика;


- вулиці Саратовської (Нивки) на бульвар Павла Вірського – українського танцівника та хореографа, засновника Національного академічного ансамблю танцю України. Водночас, існуючу, але незаселену вулицю Павла Вірського на Троєщині запропонували перейменувати на честь Анатолія Авдієвського – українського композитора та диригента;


- вулицю імені російського імперського генерала від інфантерії, героя війни 1812 року Паїсія Кайсарова (Совки) на вулицю Холодноярську – на честь 100-ліття Холодноярської республіки та вшанування козаків та отаманів українського повстанського руху у Холодному Яру 1920-1923 рр.;


- вулиці Крайньої (Вигурівщина) на честь Осипа Мандельштама – російського поета-модерніста, жертви сталінських репресій, чиє життя і діяльність безпосередньо пов'язані з Києвом;


- провулку російської космонавтки Валентини Терешкової, що виступала за обнулення президентського терміну Путіна (Бортничі) на честь Христини Алчевської – української педагогині, активістки, що виборювала права українських жінок, діячки українського національного відродження на Слобожанщині;


- провулку Івана Бабушкіна (Нивки), імені більшовицького терориста і близького соратника Леніна, на провулок Сеньківський – від назви історичного хутора Сеньківщина, що колись існував у цій місцевості;


- провулку імені російського письменника Радищева (велика вулиця Радищева лишається поруч) на провулок Юрія Матущака – українського активіста та добровольця з Донецька, загиблого під Іловайськом;


- Тверського тупика на вулицю Володимира Турця – українського співака;


Комісія також підтримала присвоєння назв таким безіменним об'єктам міста:

- вулиця Миколи Костомарова (українського історика та громадського діяча) – безіменному проїзду від вул. Професора Підвисоцького до ж/к "Новопечерські Липки" (Звіринець);


- вулиця Пронівська (на честь історичної місцевості Пронівщина) – вулиці з проєктною назвою Радгосп "Совки" (пролягатиме у місцевостях Пронівщина та Турецьке містечко);


- Кловська площа – безіменній площі на перетині вулиць Мечникова та Леоніда Первомайського (Клов);


- Відрадна площа – безіменній площі на перетині Відрадного проспекту та вул. Героїв Севастополя (Відрадний);


Члени Комісії також підтримали пропозиції:

- назвати сквер на розі Андріївського узвозу та вул. Боричів Тік на честь Василя Сліпака (українського оперного співака та добровольця);

перейменувати сквер імені радянського льотчика Чкалова на сквер Євгена Чикаленка (підприємця, мецената, одного з зачинателів українського національно-культурного відродження).

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну