Белград перейменує вулиці, названі на честь місць, де "не поважають Сербію"

Влада Белграда планує змінити більшість назв вулиць, які нагадують про місця в колишніх югославських республіках, де "не поважають Сербію".

Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на видання Balkan Insight.

Вулиці Бєлграда
Вулиці Бєлграда

Перейменування почнуться з вулиць, названих на честь місць в Хорватії, Словенії та Боснії і Герцеговині.

Заступник мера Белграда Горан Весич сказав, що зміни є "питанням взаємності".

"Столиця представляє всю країну своїми назвами вулиць або пам'ятників. Ось чому сьогодні в Белграді велика кількість вулиць [все ще] названа на честь географічних термінів з республік колишньої Югославії. Для нас ненормально мати вулиці Хрвацька [Хорватія], Загорська, Загребацька або Задарська в Белграді", - сказав Весич.

Насправді в Белграді більше немає вулиці Загребацька, названої на честь хорватської столиці Загреба. Вона була перейменована в 2014 році на честь Коче Поповиці, колишнього югославського партизанського командира і високопоставленого югославського чиновника.

Весич сказав, що в сербській столиці має бути більше вулиць, названих на честь місць, де "поважають Белград".

"Наприклад, у Відні є Белградська площа, але у нас немає Віденської вулиці, в Брюсселі є Белградська вулиця, але у нас немає Брюссельської вулиці. Прийшов час проявити повагу до тих, хто поважає наше місто і нашу країну, а не бути мазохістами і мати вулиці, названі на честь районів, де все, що нагадує Сербію, було стерто", - сказав Весич.

"Вулиці Белграда повинні бути перш за все способом проявити повагу до людей, яким наша країна зобов'язана, і до дружніх країн і народів, а також до тих, кому зобов'язане людство. Саме тому ми будемо продовжувати змінювати назви всіх вулиць, названих на честь тих, хто більше не має зв'язків з Сербією, а також районів, де все, що приходить з Сербії, не вітається", - додав він.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.