У Вінниці встановлять пам'ятник патріарху УГКЦ Любомиру Гузару

Авторами пам'ятника блаженнійшому Любомиру Гузару, який встановлять у парковій зоні поблизу храму Покрову Пресвятої Богородиці УГКЦ у Вінниці є скульптори Олесь Сидорук і Борис Крилов

Про це повідомляє "Релігійна правда" з посиланням на прес-службу УГКЦ.

Авторами ідеї встановлення пам'ятника владиці стали єпископ Йосиф Мілян та о. Григорій Рогацький.

 

Блаженнійший Святослав у розмові з митцями зазначив, що це буде перший у світі пам'ятник патріарху Любомирові Гузару. За словами предстоятеля УГКЦ, це – особлива місія скульпторів, яка ще більше приближуватиме глядачам життя та постать Блаженнішого Любомира.

Коментуючи працю скульпторів, Глава УГКЦ зауважив, що їм вдалося зберегти глибокі людські риси Блаженнішого Любомира. Фізіологічно руки священника у скульптурі важко передати. Адже його руки – це особливий спосіб проповіді.

"У пам'ятнику руки Блаженнішого спочилі на посоху… Спочилі від праці, втомлені від хвороби, важкі з віком. Ці руки монаха-студита працювали в городі Кастель-Гандольфо, ці руки не боялися господарської праці. Руки, які благословили свій народ, у яких спочивав Спаситель. Ці руки роздавали джерело безсмертя – Прествяту Тайну Євхаристії", – відзначив владика Святослав.

Очільник УГКЦ додав, що у скульптурі також непросто передати очі, які не бачать. Але митцям це вдалося. Адже попри заплющені очі, його очі промовляють.

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.