У Вінниці встановлять пам'ятник патріарху УГКЦ Любомиру Гузару

Авторами пам'ятника блаженнійшому Любомиру Гузару, який встановлять у парковій зоні поблизу храму Покрову Пресвятої Богородиці УГКЦ у Вінниці є скульптори Олесь Сидорук і Борис Крилов

Про це повідомляє "Релігійна правда" з посиланням на прес-службу УГКЦ.

Авторами ідеї встановлення пам'ятника владиці стали єпископ Йосиф Мілян та о. Григорій Рогацький.

 

Блаженнійший Святослав у розмові з митцями зазначив, що це буде перший у світі пам'ятник патріарху Любомирові Гузару. За словами предстоятеля УГКЦ, це – особлива місія скульпторів, яка ще більше приближуватиме глядачам життя та постать Блаженнішого Любомира.

Коментуючи працю скульпторів, Глава УГКЦ зауважив, що їм вдалося зберегти глибокі людські риси Блаженнішого Любомира. Фізіологічно руки священника у скульптурі важко передати. Адже його руки – це особливий спосіб проповіді.

"У пам'ятнику руки Блаженнішого спочилі на посоху… Спочилі від праці, втомлені від хвороби, важкі з віком. Ці руки монаха-студита працювали в городі Кастель-Гандольфо, ці руки не боялися господарської праці. Руки, які благословили свій народ, у яких спочивав Спаситель. Ці руки роздавали джерело безсмертя – Прествяту Тайну Євхаристії", – відзначив владика Святослав.

Очільник УГКЦ додав, що у скульптурі також непросто передати очі, які не бачать. Але митцям це вдалося. Адже попри заплющені очі, його очі промовляють.

Словацьке національне питання та чехословацький військовий рух в Україні у 1914-1918 роках

Словаки – давні сусіди українців. Поміж Україною та Словацькою Республікою існує спільний кордон – 97 км. Водночас, про словацьку історію та культуру в Україні мало хто знає. У більшості літератури, яка виходила на території Російської імперії, словаки вважались частиною чеського народу, який мешкає в Угорському королівстві Австро-Угорської монархії. У статистичних даних про населення України, зібраних на межі ХІХ – ХХ століть, відображена змішана інформація про чехів та словаків

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».