У Києві буде пам’ятник Петру Болбочану

Громадська спілка “Музичний батальйон” ініціює встановлення у Києві пам’ятника визволителю Криму від більшовиків Петру Болбочану

Громадська спілка "Музичний батальйон" вирішила встановити у Києві, на вулиці Січових Стрільців, в однойменному сквері пам'ятник командувачу Запорізького полку армії УНР, визволителю Криму від більшовиків Петру Болбочану. Урочисте відкриття заплановане на 5 жовтня – річницю від дня його народження.

 

Саме погруддя вже відлите у бронзі, районні чиновники обіцяють прийняти пам'ятник на баланс.

Ініціатори збирають кошти на сам процес встановлення і різні додаткові заходи.

Реквізити:

Громадська спілка "Творче патріотичне об'єднання "МУЗБАТ",

пот/рах. UA48 320649 00000 2600 5052 754346 в ФIЛIЯ "РОЗРАХ.ЦЕНТР";

АТ КБ "Привабанк" м. Київ, МФО 320649, код за ЄДРПОУ 40326682

Картка "Приватбанку", прив'язана до рахунку: 4246 0010 0064 5816

Прохання зазначати в платежі: "Благодійний внесок на пам'ятник П. Болбочану"

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».