На Вінничині відкрили меморіальну дошку Генералу УПА

24 серпня 2020 року, символічно на День Незалежності України, у селі Старостинці Погребищенського району Вінницької області на будівлі сільської ради відкрили меморіальну дошку повстанському отаману УНР та генерал-хорунжому УПА Іванові Демидовичу Трейку, уродженцю цього населеного пункту.

Про це повідомив на своїй сторінці у Facebook співробітник УІНП Богдан Галайко.

 

"Варто наголосити, що Іван Демидович Трейко є постаттю всеукраїнського масштабу, на жаль маловідомою для широкого загалу. За совєтського часу його затаврували як "бандита".

Натомість розуміємо, що це людина-легенда та людина-епоха. Іван Трейко протягом усього життя боровся з московсько-більшовицькими окупантами за відновлення української державності. Активний учасник Перших і Других Визвольних змагань, вояк Армії УНР, повстанський отаман, співробітник розвідки УНР, консультант поліського отамана Бульби-Боровця, інструктор старшинських шкіл УПА, генерал-хорунжий УПА – це короткі штрихи його життєвого шляху.

Сьогодні надзвичайно важливим є повернення з небуття наших героїв, тих, хто активним чином доклався до сьогоднішньої незалежності України, особливо в час новітньої російсько-української війни!" - написав пан Богдан.


Довідка. Трейко Іван Демидович (пс.- "Немо", "Дибов", "Терейко"; р.ж.-16.04.1898 с. Старостинці, Погребищенського р-ну Вінницької обл.-18.07.1945 біля с. Сторожів Корецького р-ну Рівненської обл.)

Повстанський отаман у Пд.-Зх. Київщині (з 1919). Підпорядковувався 8-му повстанському району, що підчас Другого Зимового походу мав організувати повстанську дивізію (1921). Співпрацював із Козачою Радою та 8-м повстанським рай., які об'єдналися у єдину організацію (19.01.1922-22.03.1922). Вів збройну боротьбу протягом весни-осені 1922 р. у Сквирському, Таращанському та Білоцерківському повітах. Переправився у Польщу (11.1922). З допомогою уряду УНР готував на території Польщі похідну повстанську групу. Командир Київської повстанської групи (06.1923-10.1923).

З кін. 1923р. продовжував збройну боротьбу. На поч. 1925р. діяв у районі Білоцерківської, Бердичівської та Уманської округи. Припиняє збройну боротьбу та оселяється у с. Самостріли Корецького р-ну Рівненської обл. (2 пол.1925). У 1927 р. агент ГПУ здійснив на нього атентат-замах, внаслідок якого був поранений. У міжвоєнний період зацікавився монархічною побудовою держави, наводить контакти із СГД.

Зимою 1939-1940р. разом із сотником Леженком, інженером Гудимчуком готували перехід повстанської групи для боротьби з радянськими військами. Приватно консультував Т.Боровця у питаннях партизанської боротьби (1940-1941). Очолив дипломатичну місію від П.Скоропадського до Т.Боровця та підписав договір про участь гетьманців у лавах УПА-"ПС" (4-5.08.1941), полковник УПА-"ПС", консультант з тактики партизанської боротьби, та представник СГД при штабі. Заарештований гестапо (Geheime Staatspolizei) в м. Холм (1942). Входить у адміністративно-вишкільну частину штабу УПА-"ПС" та УНРА (1942-1943). Попав у полон до УПА (19.08.1943), переходить до її лав.

Очолював вишколи розвідників та учасників СБ у Групі УПА "Заграва" (09-11.1943). Обійняв посаду керівника розвідувально-інформаційного відділу референтури СБ в окрузі "Заграва" (із 11.1943) згодом керівник ВВР ВО "Заграва". Керівник ВВР ВО "Тютюнник" (із 04.07.1944). Керівник ВВР ЗГ "44", заступник шефа штабу ЗГ "44" (01.1945). Загинув у бою з підрозділом ВВ НКВС в Городницькому лісі. Рішенням УГВР (8.10.1945) генерал-хорунжий УПА (посмертно) з датою старшинства від 24.04.1945.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.