Паніотто сказав, що потрібно для створення української політичної нації

Генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто вважає, що головна причина відсутності єдності між українцями полягає у тому, що ми більше просунулися в бік формування національно-етнічної, а не політичної держави

Як передає кореспондент Укрінформу, таку думку Паніотто висловив під час Круглого столу "Культура діалогу", ініційованого Міністерством культури та інформаційної політики.

 

"Якщо у 1991 році 55% населення хотіли розмовляти російською мовою з нашими інтерв'юерами, то зараз ми досягли зниження цього тільки на 10%. Зрозуміло, що головна причина наших проблем і відсутності єдності в тому, що все ж таки ми більше просунулися в бік формування національно-етнічної держави, ніж в бік формування держави політичної. Якби на сході України і в Криму всі розмовляли українською мовою, то Путіну було б важко апелювати до жителів цих регіонів, як до своїх. Це правда. Але виявляється, що це нереалістично. Ми не змогли майже за 30 років цього добитися", - сказав Паніотто.

На думку соціолога, "для створення української політичної нації потрібно, ймовірно, шукати в нинішніх умовах не стільки ті характеристики, які є спільними для етнічних українців і росіян, які живуть в Україні, скільки ті, за якими російські і російськомовні люди в Україні відрізняються від росіян".

Паніотто називає три такі характеристики - відсутність великодержавного шовінізму, антиавторитаризм та орієнтація на Захід на відміну від антиамериканізму та ізоляції росіян.

"Щодо того, що спільне й відмінне у жителів України, то треба сказати, що, скажімо, етнічний склад фактично перестає бути диференційованим. Якщо в лютому 2001 року 74% себе ідентифікували як українців і 20% як росіян, то в лютому 2019 року 91% українців і тільки 5% росіян. Тобто це взагалі перестало бути тим, що диференціює жителів України. Реально диференціює тільки мова", - зазначив Паніотто.

Цінностей, які могли б об'єднати українців, на думку соціолога, є шість. Це гідність, справедливість, щастя, толерантність (у тому числі, доброта, чуйність, взаємодопомога), добробут і демократія.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.