У Росії оголосили конкурс на краще використання Мавзолею

Організатори конкурсу вважають, що Леніна потрібно все-таки поховати

Як повідомляє Главком, союз архітекторів Росії оголосив Всеросійський конкурс на кращу концепцію ре-використання Мавзолею Володимира Леніна на Червоній площі.

Роботи приймаються до 19 жовтня. Конкурс організований в рамках фестивалю "Зодчество", який пройде в Москві з 11 по 13 листопада у виставковому комплексі "Гостинний двір".

 

У заключний день фестивалю організатори оголосять переможців. До участі в конкурсі запрошені дипломовані архітектори і авторські колективи, студенти, художники, дизайнери, а також всі громадяни Росії і країн СНД.

"Учасникам конкурсу пропонується розробити фор-ескіз проекту ре-використання Мавзолею В.І. Леніна на Червоній площі в Москві в якості музею, присвяченого його проектування та будівництва, а також організувати маршрут, що з'єднує будинок на вулиці Воздвиженка з мавзолеєм на Червоній площі", - йдеться на сайті організатора.

Також в заяві уточнюється, що інші ідеї ре-використання Мавзолею "не тільки допускаються, але і вітаються".

Мета заходу - "створити банк ідей". СА уточнив, що "ніякого політичного замовлення на проведення конкурсу немає". У положенні конкурсу затверджується, що знаходження Леніна в мавзолеї, "в самому серці країни, що усвідомила історичні помилки минулого", суперечить сучасним уявленням про фіксацію "вічної пам'яті" і є порушенням російської православної традиції, а також волі вождя.

Переможці конкурсу отримають Дипломи Союзу архітекторів Росії і стануть героями спеціального випуску YouTube-каналу ОpenArch, уточнюється на сайті.

Його організатори ставлять під питання функціональне призначення Мавзолею зберігати у вічності тіло вождя Жовтневої революції, і вважають, що Леніна потрібно все-таки поховати. Як аргумент російські архітектори наводять свідчення волевиявлення Леніна бути кремованим, описані в спогадах В.Д. Бонч-Бруєвича. Також є докази, описані в спогадах Н.К. Крупської, що вождь соцреволюції хотів бути похованим на Волковському кладовищі.

На думку більшості істориків, рішення муміфікувати тіло Леніна для його збереження у вічності в Мавзолеї на Червоній площі належить Йосипу Сталіну, культ особистості якого був розвінчаний відразу після його смерті ще в середині минулого століття.

"Цілком очевидно, що в майбутньому тіло В.І. Леніна буде віддане землі, відповідно до його побажання і російської православної традиції", - зазначають члени Спілки архітекторів Росії.

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками

Кількість жертв Голодомору: підрахунки Степана Соснового

Серед розмаїття досліджень, присвячених подіям колективізації та Голодомору в Україні, особливе місце посідає наукова концепція агронома-економіста Степана Миколайовича Соснового, оприлюднена ним у 1942 – 1943 роках на шпальтах газети «Нова Україна», що в ті роки друкувалась в окупованому німцями Харкові

ОУН і Голод 1946-1947 років на Буковині. Як повстанці документували Голодомор

Наприкінці 1946 року, після жорсткої хлібозаготівельної кампанії, яка вимела із господарств українців практично усі продукти харчування, по всій Буковині запанував голод. Навесні 1947 року результати голоду стали просто кричущими. Численні голодні смерті, спухлі від голоду селяни заполонили буковинські села