Померла Марія Засіменко-Бонацька. IN MEMORIAM

Одна з найвідомиших політв'язнів Січеславщини, зв'язкова УПА, письменниця, активна громадська діячка Марія Засіменко-Бонацька померла 15 вересня у Дніпрі

Про це повідомило Дніпровське товариство політичних в'язнів і репресованих

Марія Засіменко - Бонацька народилась 17 березня 1932 року у селі Трубиці Костопільського району Рівненської ї області. Учасниця національно-визвольних змагань. Виконувала доручення УПА по пропаганді і зв'язках. Заарештована у віці 15 років і засуджена до 10 років сталінських таборів.

В неволі отримала травму і стала інвалідом, через що звільнена достроково у 1954 році після 7 років перебування в таборах Мордовії. Прибувши в Україну на милицях, ця тендітна мужня жінка змогла перебороти хворобу, здобула освіту, вийшла заміж, народила двох синів і доньку.

 

Згодом, перенесла ще тяжкі сімейні випробування: трагічно загинув син, передчасно пішла з життя від невиліковної хвороби донька. Маючи фах бібліотекаря-бібліографа, Марія Созонівна працювала на різних доступних роботах, бо клеймо "ворога народу" не давало можливості реалізувати себе за спеціальністю.

Довелось в житті бути і вчителькою, і інженером з інформації, і простою робітницею, і вихователькою в дитячому садочку. В 1987 році п. Марія оформила пенсію, продовжуючи працювати. Лише у 1992 році вона була реабілітована.

Марія Засіменко (Бонацька) є знаною майстринею вишивок, як письменниця і поетеса вона є автором девяти книг прози і поезій. Багато уваги п. Марія надає зустрічам з молоддю, прищеплюючи молодому поколінню любов до України, до української культури і мови, висвітлюючи історію національно-визвольних змагань за незалежність України.

З 2014 року Марія Засіменко отримувала державну стипендію. 22 січня 2019 року нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ст.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.