Маріїнським палацом почнуть проводити екскурсії

Церемоніальна резиденція Президента України, яка розміщується в Маріїнському палаці, стане доступною для екскурсій з 4 вересня

Як передає Укрінформ, про це повідомляє пресслужба Офісу Президента.

Зазначається, що відвідати палац можна буде у п'ятницю, суботу та неділю, з 10:00 до 17:00.

Для цього необхідно попередньо забронювати дату та час свого візиту на сайті, а безпосередньо перед початком екскурсії – купити квиток. Екскурсія триватиме 45 хвилин.

 

За даними ОП, вартість квитка становитиме 150 грн, для пільгових категорій громадян – 75 грн. Безкоштовними екскурсії будуть для дітей до 7 років.

 

Планується, що щочетверга доступ до палацу матимуть лише організовані групи школярів, для яких буде передбачатися особлива програма екскурсії з урахуванням їхнього віку, класу та специфіки історичного періоду, який вони вивчають.

"Цей палац має довгу та складну історію. Але це також частина української історії. І я вважаю, правильно відкрити двері палацу для всіх людей, всіх українців, щоб кожен зміг торкнутися сторінок цієї історії: інколи драматичних, а інколи – визначних", – зауважив Президент Володимир Зеленський.

В ОП розповіли, що під час екскурсії палацом можна буде ознайомитися з експозицією картин та подарунків президентів України, церемоніальною залою, залою для переговорів.

Палац є визначною пам'яткою палацової архітектури стилю бароко та внесений до реєстру пам'яток національного культурного надбання.

Історично палац і парк біля нього, як правило, називалися Царський (Імператорський) палац і Царський сад, адже спорудження київського палацу в середині XVІІІ століття припадає на правління російської імператриці Єлизавети Петрівни.

Рішення про будівництво палацу у Києві було ухвалене 1744 року. Проєкт розроблено під керівництвом знаменитого італійського архітектора Бартоломео Растреллі. Вважається, що зразком для київського палацу став палац Олексія Розумовського в Перово під Москвою. У 1812 та 1819 роках сталися пожежі, які знищили частину будівлі. Російський архітектор Карл Маєвський, проводячи реставраційні роботи, надав палацу нових стильових рис.

 

У 1917 році більшу частину палацу зайняв Виконавчий комітет нової демократичної міської влади Київського об'єднаного комітету громадських організацій. Споруда фактично стала центром міського самоуправління на початковій фазі революції. У кінці січня 1918 року палац зайняли більшовики. Тут розмістилося військове командування, штаб та сумнозвісна ЧК. Палац перетворився на в'язницю, а прилеглий парк став місцем розстрілів і поховань. У 1941-1943 роках більша частина споруди стояла пусткою, а з 1946 по 1949 рік тривали ремонтно-реставраційні роботи під керівництвом архітектора Павла Альошина.

Після відновлення державної незалежності України у 1991 році палац став офіційною резиденцією глави держави. Тут проводяться саміти, офіційні прийоми на найвищому рівні, церемонії вручення вірчих грамот послами іноземних держав, нагород, зустрічі іноземних делегацій на найвищому рівні тощо. Також у палаці відбулася важлива історична подія – у 1992 році останній Президент УНР в екзилі Микола Плав'юк передав клейноди еміграційного уряду УНР новообраному Президенту незалежної України Леонідові Кравчуку.

З 2003 по 2017 роки палац був на реставрації.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.