У Запоріжжі пошкодили мурал із портретом генерала УНР Марка Безручка

У Запоріжжі невідомі особи пошкодили мурал «Доба нескорених», на якому зображено генерал-хорунжого Армії УНР Марка Безручка, що народився у Токмаку Запорізької області.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

 

Це вже другий випадок пошкодження вандалами у місті розпису із зображенням військового лідера УНР: у січні 2019 року невідомі облили чорною фарбою мурал із портретом полковника армії УНР Петра Болбочана на стіні обласного Театру ляльок.

До Дня захисника України мурал "Доба нескорених" із портретом Безручка був відреставрований коштом обласного бюджету, адже частина його була пошкоджена буревієм взимку цього року.

Як розповів Радіо Свобода директор департаменту культури, туризму, національностей і релігій Запорізької обласної державної адміністрації Владислав Мороко, невідомі розбили нижню частину муралу, який розміщений на фальшстіні і складається з 20 частин.

"Нижній ряд повністю винищений. Зараз обраховуємо, скільки це буде коштувати відновити… Будемо робити зараз заяву в поліцію, бо це об'єкт нашої власності і його пошкоджено. Насправді, надії мало, що впіймають. Будемо шукати можливість відновити мурал знову",– розповів Владислав Мороко.


"Доба нескорених" – це другий мурал військово-патріотичної тематики, створений у Запоріжжі. У грудні 2018 року відкрили мурал, центральну частину якого займає портрет полковника армії Української Народної Республіки Петра Болбочана. Наразі планується, що в Запоріжжі упродовж п'яти років створять близько десяти муралів національно-патріотичного спрямування.


Довідково. Марко Безручко – видатний український воєначальник доби Української революції 1917-1921 років. Був начальником оперативного відділу Головного управління Генерального штабу Армії Української Держави, згодом очолював штаби Окремої Запорізької бригади армії УНР та Корпусу Січових Стрільців. 

У серпні 1920 року під час радянсько-польської війни командував обороною Замостя, під час якої був зупинений наступ радянських військ. Згодом керував військовим міністерством УНР в екзилі.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.