На одеського мера Труханова подають у суд за спробу перейменувати проспект Небесної Сотні

Одеська організація партії "Європейська Солідарність" подає в суд на Геннадія Труханова за спробу перейменувати проспект Небесної Сотні

Про це повідомляє канал Прямий.

 

"Дотримуючись принципів європейської інтеграції, розвитку демократичних традицій і зміцнення прав людини, Україна буде продовжувати рухатися від тоталітарного радянського минулого. Ми засуджуємо та виступаємо проти маніпуляцій і провокацій, а також політичних ігор навколо ностальгії деяких співгромадян. Майбутнє України – в цивілізованій європейській родині", – переконані в партії.

Дія міської влади є найчистішої води передвиборчим популізмом і провокацією, спробою створити черговий розкол всередині українського суспільства в Одесі і заробити політичні бали. Більш того – ці дії лицемірні, адже з часу перейменування пройшли роки, але тільки перед виборами ця тема зацікавила людей в кабінетах на Думській площі", – наголошують у "Європейській Солідарності".

Перейменування проспекту і повернення йому радянської назви є прямим порушенням законів України, тому така ініціатива не має ніякої юридичної перспективи – йдеться у заяві.

"Подвиг і самопожертва Небесної Сотні – одна з трагічних сторінок нашої історії, це ціна, яку платить наше суспільство за право самоідентифікації, за суверенітет та незалежність. Одеса – не совок! Одеса – європейське місто з європейський майбутнім1", - наголошують в "Європейській Солідарності".

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.