АНОНС: презентація проєкту «Княжий Звенигород: від реального до віртуального»

Вперше в Україні у віртуальній реальності відтворили середньовічну княжу столицю. 12 місць давнього Звенигорода тепер можна роздивитись у VR окулярах

29 жовтня відбудеться презентація проєкту "Княжий Звенигород: від реального до віртуального", який реалізовано за підтримки Українського культурного фонду та Пустомитівської районної ради.

Вперше в Україні у віртуальній реальності відтворили середньовічну княжу столицю. 12 місць давнього Звенигорода тепер можна роздивитись у VR окулярах. Чотири з них - інтер'єри знакових будівель, вісім - екстер'єри. VR-екскурсії можна буде побачити усім охочим у новоствореному заповіднику "Древній Звенигород".

У співпраці з компанією Skeiron в рамках проєкту також було створено AR додаток, до якого увійшли AR-поштівки, "портали часу" та дитяча книжечка "Пригоди у княжому Звенигороді", яку намалювала львівська художниця Леся Квик, а вірші написав відомий письменник та перекладач Андрій Содомора.

 

Місце проведення презентації: Львів, вул. Джерельна, 22 (Ennio event square)

Пресконференція та презентація для журналістів розпочнеться о 15.00

Контактний телефон - менеджерка з комунікації проєкту Мирослава Іваник +380970788849

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».