Спецпроект

У Лос-Анджелесі вшанували пам'ять жертв Голодомору. ВІДЕО

День пам’яті до 87-ї річниці вшанування жертв Голодомору 1932-33 рр. в Україні провели українці Південної Каліфорнії.

Про це повідомляє Голос Америки.

 

"В Українському культурному осередку Лос-Анджелеса звучить молитва. Сюди прийшли діаспоряни та американці українського походження, які хочуть нагадати світу слово "Голодомор". Серед них велика частина тих, чиї батьки ще пам'ятають жахи 1322-33 років", - йдеться у відео.

Співорганізаторка заходу Юлія Маклз: "Це я ніколи не забуду, бо я, коли була маленька, слухала, як мої батьки говорили про це"

Інша співоганізаторка Люда Вусик розповідає: часто питала маму, чому вона не розповідала про Голодомор, і мама їй відповідала, що боялася. "Бабуся робила затірку: в киплячу воду кидали траву, муку розводили водою і такими цівками додавали в казанок, і на цьому вони вижили", - зазначила Вусик.

Ці дві жінки з 1986 року є співорганізаторками Дня пам'яті жертв Голодомору в Україні, та цього року вшанування 87-ї річниці трагедії вперше пройшло онлайн.

На сцені виступила обмежена кількість людей. Ведучі зачитували прізвища померлих українських емігрантів.

"Ми зберігаємо списки, щоб ми не забули про тих людей. Вони дуже важливі, вони жили на цім світі, спілкувалися з нами, вони були, і ми не можемо про них забути. Це люди, які пережили Голодомор, пережили війну і нарешті приїхали сюди, до Південної Каліфорнії", - розповіла наступна співорганізаторка заходу Люба Кеске.

У пам'ятному заході також взяли участь представники місцевого Пласту.

Режисер-постановник та співорганізатор заходу Юрій Вигінний, що народився в родині українських емігрантів у Чикаго і давно працює у лос-анджелеській індустрії кіно, вважає, що тема Голодомору є недостатньо розкритою у світі.

Він вважає, що цілий світ має знати про наших предків, та зауважив на важливості того, щоб кожен міг розповісти свою особисту історію і ми всі разом спілкувалися.

День пам'яті до 87-ї річниці вшанування жертв Голодомору в Україні завдяки онлайн-формату могла подивитися діаспора не лише Південної Каліфорнії, а й цілого світу.

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну