На Полтавщині відкрили меморіальну дошку генерал-поручнику армії УНР Сергію Дядюші. ВІДЕО

Вона прикрасила фасад Хорольської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 1, адже борець за незалежність України у ХХ столітті, майбутній видатний український військовий діяч, генерал-поручник Армії УНР народився 150 років тому, 1870 року у Хоролі.

Урочисту церемонію відкриття влаштували відділ культури Хорольської райдержадміністрації й Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам'яті (УІНП), повідомляє інтернет-видання Полтавщина.

 

Відкриття дошки супроводжували делегація від Хорольського райвійськкомату на чолі з місцевим військовим комісаром, підполковником Дмитром Чернецем та почесна варта від цієї установи.

В урочистостях взяли також участь представники Інституту нацпам'яті, заступник голови Хорольської РДА Дмитро Кудря, керівник апарату райдержадміністрації Ірина Штейнберг, начальник відділу культури РДА Ірина Гунько, в.о. начальника відділу освіти молоді та спорту РДА Тетяна Поклад. Музичним тлом церемонії відкриття стала пісня Українських січових стрільців "Червона калина".

Ініціатор створення нового місця пам'яті Української революції 1917-21 рр., регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар наголосив, що з ініціативи цього центрального органу виконавчої влади і згідно з Постановою парламенту 150-річчя з дня народження Cергія Дядюші цьогоріч відзначається на державному рівні.

"Вшанування його пам'яті спростовує фейки російської пропаганди про те, що визвольний рух у 17-21 роках базувався лише на діяльності сільських отаманів. Насправді в Армії УНР було дуже багато кадрових військових, які служили в російській імператорській армії і які, коли настав слушний момент, пішли виборювати незалежність України.

Відкриття меморіальної дошки, крім історичної місії, має інші, не менш важливі. Це не лише створення нового місця пам'яті, а й важливий виховний момент у сенсі патріотичного виховання учнів хорольського краю, у тому числі і учнів цієї школи", — висловив думку Олег Пустовгар.

"Він багато зробив для захисту УНР від російської агресії. Встановлення дошки є увічненням внеску Сергія Дядюші у боротьбу за незалежність. Нині справу військовиків УНР продовжують офіцери і солдати сучасних ЗСУ, які боронять від російської агресії суверенітет і територіальну цілісність на Донбасі", — зазначив у виступі голова Хорольської РДА Роман Гловацький.


Довідково. 26 вересня 1870 року у повітовому місті Хорол народився Сергій Іванович Дядюша, майбутній генерал-поручник Армії УНР. Походив із дворян Полтавської губернії. Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус (1887), 1-ше військове Павловське училище (1889). А у 1900-му — Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом.

Служив у Варшавському та Московському військових округах. У 1904-1908 роках був викладачем Олексіївського військового училища у Москві. Дехто з істориків держави-агресора навіть зараховує його до "интеллектуальной элиты старой русской армии". Але не інтелектом єдиним.

Першу світову полковник Сергій Дядюша зустрів начальником штабу Гренадерської дивізії. У липні 1915-го отримав поранення, за час війни був нагороджений усіма орденами до св. Станіслава 1-го ступеню та Георгієвською зброєю (за бій 7 листопада 1914 року). Останнє звання у російській армії — генерал-майор.

Події Української революції 1917-21 років змінили життя досвідченого військовика. Сергій Дядюша відстоює цінності IV Універсалу Центральної Ради та з головою поринає у справи українізації військових частин колишньої Російської імперії, опікується розбудовою збройних сил молодої Української держави, захищає її від російської агресії.

З квітня 1918-го — на службі в Армії УНР. Змінив ряд посад — начальник Волинського корпусу, головний інспектор піхоти Дієвої Армії УНР, начальник Головної управи Генерального штабу. З 12 лютого по 12 квітня 1921 року був виконуючим обов'язки військового міністра УНР. 3 серпня 1921 року отримав звання генерал-поручника. Після поразки Перших визвольних змагань проживав у Польщі. Помер у Каліші 23 травня 1933 року.

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.