Спецпроект

У Дніпрі до роковин Голодомору показали мапу селянських спротивів – «волинок»

У Дніпрі, у будівлі історичного музею імені Яворницького, відкрили виставку, приурочену до 87-х роковин пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років, – про спротив селянства радянській владі в регіоні «Геть комуну та радянську владу»: спротив селян Дніпропетровщини насильницькій колективізації та Голодомору».

Її підготував новостворений місцевий Музей спротиву Голодомору спільно з Національним музеєм Голодомору (Київ) та Інститутом дослідження Голодомору, повідомляє Радіо Свобода.

 

Музейники презентують рідкісні архівні документи про виступи проти колективізації в краї 1930 року. Зокрема, це документи про Павлоградське антирадянське селянське повстання та селянські "волинки" в селах та хуторах. Більшість документів оприлюднюють уперше.

Серед матеріалів виставки – мапа селянського спротиву 1930 року, яку створила начальниця науково-дослідного відділу Музею спротиву Голодомору, докторка історичних наук Наталя Романець.

"Це – унікальна карта, карта "волинок", які відбувались у Дніпропетровському окрузі (на той момент ще не було області). Це – наочне свідчення селянського спротиву в той період.

Зверніть увагу: Новомосковський район, село Спаське – "волинка" з нього перекинулась на губиниські хутори. Район повністю "палав" – усі населені пункти були охоплені "волинками".

"Волинка" – це той термін, який використовується у тодішніх документах. Це масові селянські виступи, беззбройні, які починались стихійно. Наприклад, когось розкуркулювали – і селяни починали відбивати цю родину. Нерідко активну роль в цьому грали жінки. По-перше, жінки більш емоційні, по-друге, було сподівання, що репресії щодо них будуть м'якшими", – розказала Наталя Романець.

А втім, за даними дослідниці, зазвичай такі виступи закінчувалися побиттям селян і в подальшому – засудженням активних учасників до різних термінів ув'язнення.

Загалом, як зазначила дослідниця, мапа розвінчує стереотип про "безхребетного" українського селянина, показуючи, що мешканці сіл чинили опір політиці радянської влади.

За даними істориків, Дніпропетровська область є однією з тих областей, які найбільше постраждали від Голодомору-геноциду 1932–33 років.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.

Це змінило хід битви за Київ: як два українські герої стримали російський прорив

Двоє саперів з Поділля підірвали Гостомельський міст, і ворог не зміг увірватися до столиці.