Спецпроект

У Дніпрі до роковин Голодомору показали мапу селянських спротивів – «волинок»

У Дніпрі, у будівлі історичного музею імені Яворницького, відкрили виставку, приурочену до 87-х роковин пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років, – про спротив селянства радянській владі в регіоні «Геть комуну та радянську владу»: спротив селян Дніпропетровщини насильницькій колективізації та Голодомору».

Її підготував новостворений місцевий Музей спротиву Голодомору спільно з Національним музеєм Голодомору (Київ) та Інститутом дослідження Голодомору, повідомляє Радіо Свобода.

 

Музейники презентують рідкісні архівні документи про виступи проти колективізації в краї 1930 року. Зокрема, це документи про Павлоградське антирадянське селянське повстання та селянські "волинки" в селах та хуторах. Більшість документів оприлюднюють уперше.

Серед матеріалів виставки – мапа селянського спротиву 1930 року, яку створила начальниця науково-дослідного відділу Музею спротиву Голодомору, докторка історичних наук Наталя Романець.

"Це – унікальна карта, карта "волинок", які відбувались у Дніпропетровському окрузі (на той момент ще не було області). Це – наочне свідчення селянського спротиву в той період.

Зверніть увагу: Новомосковський район, село Спаське – "волинка" з нього перекинулась на губиниські хутори. Район повністю "палав" – усі населені пункти були охоплені "волинками".

"Волинка" – це той термін, який використовується у тодішніх документах. Це масові селянські виступи, беззбройні, які починались стихійно. Наприклад, когось розкуркулювали – і селяни починали відбивати цю родину. Нерідко активну роль в цьому грали жінки. По-перше, жінки більш емоційні, по-друге, було сподівання, що репресії щодо них будуть м'якшими", – розказала Наталя Романець.

А втім, за даними дослідниці, зазвичай такі виступи закінчувалися побиттям селян і в подальшому – засудженням активних учасників до різних термінів ув'язнення.

Загалом, як зазначила дослідниця, мапа розвінчує стереотип про "безхребетного" українського селянина, показуючи, що мешканці сіл чинили опір політиці радянської влади.

За даними істориків, Дніпропетровська область є однією з тих областей, які найбільше постраждали від Голодомору-геноциду 1932–33 років.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.