Спецпроект

НКВД та Голодомор: опубліковані документи репресій за перепис населення

У 1937 році НКВД розстріляв чиновників, які за результатами перепису населення показали значні демографічні втрати України після Голодомору 1932—1933 рр. Документи про цю подію віднині доступні онлайн.

Про це "Історичній правді" повідомили в Центрі досліджень визвольного руху.

 
Світлина з архівно-кримінальної справи на Квіткіна Олімпія Арістарховича
Джерело: Архів СБУ

Цьогоріч Україна вшановує 87 річницю пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років.  Центр досліджень визвольного руху спільно архівом Служби безпеки України та Архівом національної пам'яті публікує онлайн колекцію документів про репресії щодо радянських чиновників, які проводили перепис населення у 1937 році.

Результати перепису показали значні демографічні втрати після Голодомору. Щоб якось пояснити виявлену недостачу мільйонів людей, НКВД назвав працівників державних статистичних інституцій "шкідниками", звинуватив їх у спотворенні результатів перепису та причетності до правотроцькістських організацій і, зрештою, розстріляв.

Зокрема, були репресовані:

●      Кустолян Євген Олексійович — працівник секретаріату ЦК ВКП(б), заступник голови Управління Народно-господарського обліку УРСР;

●      Вейцбліт Ілля Ісаакович — голова відділу обліку населення Управління Народно-господарського обліку УРСР;

●      Квіткін Олімпій Арістархович — голова відділу перепису населення Центрального управління Народно-господарського обліку УРСР;

●      Асаткін Олександр Миколайович — голова Управління Народно-господарського обліку УРСР, пізніше член президії Академії Наук. Директор інституту економіки.

Колекція "НКВД і перепис населення 1937 року" налічує 35 документів, котрі є доступними для завантаження та перегляду на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху: https://bit.ly/3q45mLZ.

До збірки увійшли:

●      спеціальні повідомлення і зведення УГБ НКВД про особливості проведення перепису в регіонах; 

●      анкети зі справ арештованих виконавців перепису населення;

●      протоколи допиту виконавців перепису і протоколи "очних ставок";

●      вироки про засудження до розстрілу і акти про виконання вироків.

"Справи проти виконавців перепису були абсолютно фіктивними — так хотіли приховати правду про демографічні наслідки Голодомору, — говорить координатор Е-архіву Денис Пасічник. — "У пізніших, реабілітаційних, матеріалах справи, є свідчення про фізичні та моральні тортури, застосовувані до підслідних, які свідчили про різницю в кілька мільйонів між очікуваним та реальним переписом населення".


Нагадаємо
, що на сайті Електронного архіву у вільному доступі знаходяться опубліковані раніше збірки документів про Голодомор:

●      "Щоденники свідків Голодомору 1932 - 1933 років";

●      "Іноземні дипломати про Голодомор 1932 - 1933 років у документах ОГПУ";

●      "Спротив Геноциду: селянські повстання 1930-1932 рр";

●      "Репресії в час Голодомору".


Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 25 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.


Архів національної пам`яті
 (Галузевий державний архів Українського інституту національної пам`яті) —  установа, що має сконцентрувати в собі весь масив даних за 1917-1991 роки від усіх силових органів, які ще досі зберігають документи Радянського союзу. Зокрема таких як Служба безпеки, Служба зовнішньої розвідки, Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Національна поліція, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, органи прокуратури та суди. Архів має приміщення в 11 тис. кв. метрів у Києві на вулиці Пухівській, 7, яке  за сталого бюджетного фінансування буде реконструйоване за два роки і зможе зберігати історичні документи.

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».