Генеральний директор музею Федір Андрощук презентував книгу про «останнього вікінга»

Книжка про легендарного норвезького конунга (або короля) дає уявлення про життя на території Скандинавії, Русі та Візантії у першій половині ХІ століття

Коли Гаральду було 15 років, його брат, конунг Олав Святий, програв битву за трон. Гаральду довелося тікати з батьківщини, юнак обрав Київську Русь — могутню державу з великими кар'єрними можливостями. Майбутній монарх став на службу до князя Ярослава й посватався до його доньки Єлисавети. Проте отримав відмову, адже не мав ані влади, ані земель, ані багатств.

Тоді Гаральд зі своїм загоном подався на службу до візантійського імператора. Військові перемоги та скарби, які здобув герой, оспівували ще за його життя. Під час наступного візиту до Києва сватання Гаральда до Єлисавети було успішним. Він повернувся до Норвегії, став конунгом і заснував місто Осло, яке й нині є столицею країни. А за десять років монарх загинув у битві за англійський трон.

 

Скандинавські скальди склали про Гаральда чимало пісень, він був героєм саг. Та дослідникам досі важко визначити, що з цього правда, а що — вигадка. Розібратися в темі намагався Федір Андрощук – археолог, доктор історичних наук, авторитетний скандинавіст. 20 років пропрацював у дослідницьких організаціях Швеції.

Робота із книгою, по суті, почалася ще 2012 року, коли він працював дослідником у Шведському інституті у Стамбулі. Там пан Федір збирав інформацію про контакти Скандинавії та Русі з Візантією. Ці матеріали створили контекст для написання книги.

"Для мене було важливим уявити світ, у якому жив Гаральд, базуючись на сучасних даних про середньовічні Константинополь, Скандинавію та Русь. Що з біографії цієї людини можна вважати реальним, а що — вигаданим", — розповідає Федір Андрощук.

Чорнобильська катастрофа. Смерть тисяч людей заради виживання радянського режиму

Аварія на Чорнобильській АЕС сталася 37 років тому – у 1986 році. Тодішній комуністичний режим до останнього намагався приховати інформацію про масштаби забруднення території та опромінення радіацією людей. Приховував не тому, що розумів масштаби і наслідки катастрофи. А тому, що влада завжди так працювала і показувала СРСР як найкращу в світі державу, в якій ніяких катастроф ніколи не відбувається

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.