Генеральний директор музею Федір Андрощук презентував книгу про «останнього вікінга»

Книжка про легендарного норвезького конунга (або короля) дає уявлення про життя на території Скандинавії, Русі та Візантії у першій половині ХІ століття

Коли Гаральду було 15 років, його брат, конунг Олав Святий, програв битву за трон. Гаральду довелося тікати з батьківщини, юнак обрав Київську Русь — могутню державу з великими кар'єрними можливостями. Майбутній монарх став на службу до князя Ярослава й посватався до його доньки Єлисавети. Проте отримав відмову, адже не мав ані влади, ані земель, ані багатств.

Тоді Гаральд зі своїм загоном подався на службу до візантійського імператора. Військові перемоги та скарби, які здобув герой, оспівували ще за його життя. Під час наступного візиту до Києва сватання Гаральда до Єлисавети було успішним. Він повернувся до Норвегії, став конунгом і заснував місто Осло, яке й нині є столицею країни. А за десять років монарх загинув у битві за англійський трон.

 

Скандинавські скальди склали про Гаральда чимало пісень, він був героєм саг. Та дослідникам досі важко визначити, що з цього правда, а що — вигадка. Розібратися в темі намагався Федір Андрощук – археолог, доктор історичних наук, авторитетний скандинавіст. 20 років пропрацював у дослідницьких організаціях Швеції.

Робота із книгою, по суті, почалася ще 2012 року, коли він працював дослідником у Шведському інституті у Стамбулі. Там пан Федір збирав інформацію про контакти Скандинавії та Русі з Візантією. Ці матеріали створили контекст для написання книги.

"Для мене було важливим уявити світ, у якому жив Гаральд, базуючись на сучасних даних про середньовічні Константинополь, Скандинавію та Русь. Що з біографії цієї людини можна вважати реальним, а що — вигаданим", — розповідає Федір Андрощук.

"Ми створюємо культуру пам’яті в Україні", - Гаяне Авакян

Інтерв’ю зі співзасновницею Платформи пам’яті "Меморіал" Гаяне Авакян для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. "Активні заходи" кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Йшлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Полон як тінь війни

Українська історія нерозривно пов'язана з війнами й боротьбою за незалежність. В усіх цих конфліктах українці опинялися в полоні: від часів визвольних змагань початку ХХ століття до сучасної війни проти Росії. Тема полону є не лише правовою чи військовою проблемою, а й історико-культурним дзеркалом епохи: вона відображає стан гуманістичних цінностей, культуру дотримання міжнародних норм і характер політичних режимів.

Тімоті Снайдер: Глобальна ініціатива у пошуках історичної правди

"Історія не є воюючою стороною. Завдання будь-якої серйозної історії, включно з таким проєктом як цей, — дійти до правди. А правда завжди цікавіша за міф. Правда демократична в той спосіб, у який міф бути не може, бо міф вимагає покори, міф вимагає відсутності сумнівів. Історична правда нагадує нам, що життя — це не стільки впевненість у чомусь хибному, скільки постійно зростаюче знання про різні речі, які можуть бути правдивими. Тому я не сумніваюся, що наприкінці цього проєкту люди в Україні і по всьому світі, будуть набагато краще підготовлені до боротьби з російською пропагандою, ніж зараз".