Музей В’ячеслава Чорновола шукає керівника

У музеї-садибі В’ячеслава Чорновола у селі Вільхівець Звенигородського Черкаської області шукають нового керівника, оскільки його багаторічний завідувач Василь Стрижиус звільнився за станом здоров’я

Про це повідомила сестра В'ячеслава Чорновола Валентина Чорновіл.

 

"Черкаський краєзнавчий музей, філією якого є музей-садиба у Вільхівці, шукає нового директора. Звісно, консультуються зі мною.... Мені бачиться людина, яка проводила би наукові дослідження, публікувала би свої роботи в пресі та науковому середовищі. Зараз іде пошук такої кандидатури спільно з директоркою краєзнавчого музею в Черкасах Іриною Собко" , – каже Валентина Чорновіл.

За її словами, музей-садиба фінансується недостатньо: опалення взимку є лише в одній кімнаті, де туляться співробітники.

Музей-садибу В'ячеслава Чорновола було відкрито на батьківщині політика в селі Вільхівець у грудні 2007 року. Будівельники знесли стару аварійну хату й на її місці збудували нову за старими кресленнями.

Наразі обов'язки завідувача музею виконує працівниця закладу Ірина Рибалко.






"Ми створюємо культуру пам’яті в Україні", - Гаяне Авакян

Інтерв’ю зі співзасновницею Платформи пам’яті "Меморіал" Гаяне Авакян для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. "Активні заходи" кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Йшлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Полон як тінь війни

Українська історія нерозривно пов'язана з війнами й боротьбою за незалежність. В усіх цих конфліктах українці опинялися в полоні: від часів визвольних змагань початку ХХ століття до сучасної війни проти Росії. Тема полону є не лише правовою чи військовою проблемою, а й історико-культурним дзеркалом епохи: вона відображає стан гуманістичних цінностей, культуру дотримання міжнародних норм і характер політичних режимів.

Тімоті Снайдер: Глобальна ініціатива у пошуках історичної правди

"Історія не є воюючою стороною. Завдання будь-якої серйозної історії, включно з таким проєктом як цей, — дійти до правди. А правда завжди цікавіша за міф. Правда демократична в той спосіб, у який міф бути не може, бо міф вимагає покори, міф вимагає відсутності сумнівів. Історична правда нагадує нам, що життя — це не стільки впевненість у чомусь хибному, скільки постійно зростаюче знання про різні речі, які можуть бути правдивими. Тому я не сумніваюся, що наприкінці цього проєкту люди в Україні і по всьому світі, будуть набагато краще підготовлені до боротьби з російською пропагандою, ніж зараз".