На Чернігівщині відновлюють вежу графів де Бальменів

У Линовицькій громаді на Чернігівщині цьогоріч розпочали відновлення пам’ятки кінця XIX ст. – вежі графів де Бальменів, яка свого часу прикрашала в’їзд до маєтку дворянської родини.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомив Линовицький селищний голова Віталій Нестерко.

 

"Розвиток туризму – один із напрямків стратегії соціально-економічного розвитку нашої громади. Тому цього року ми взялися за повернення первісного вигляду оглядовій вежі графів де Бальменів, у маєтку яких гостював Тарас Шевченко.

Почали у червні й працювали аж до осені. Встигли відновити кладку вежі та прибудови, яка поруч. Навесні продовжимо – будемо робити арку, всередині – кімнати та перекриття. Наступного року плануємо вежу закінчити", – розповів Нестерко.

За його словами, фінансували будівництво селищна рада та місцеві спонсори.

Голова громади додав, що вежа графів де Бальменів була збудована 1887 року, її висота – 17 м. З оглядового майданчика будівлі можна милуватися парком, ставком, бачити селище і стадіон. Окрім вежі, з об'єктів графського маєтку до сьогодні збереглася також оранжерейна.

Разом із пам'яткою архітектури Линовицька громада відновлює також графський парк – розчищає, вирубує сухі дерева, насаджує нові. Туристичні принади парку – майже 300-річний дуб із трьома стовбурами (його назвали "Три брати") та камінь, на якому, за легендою, любив сидіти Шевченко.

У листопаді минулого року в громаді презентували туристично-пізнавальний маршрут "Стежками шотландських графів", створений у межах проєкту "Подорож до легенд Линовицького краю", який виграв мікрогрант МХП. На сьогодні він налічує 7 об'єктів.


З історичних джерел відомо, що граф Яків де Бальмен був офіцером, художником-аматором, другом Тараса Шевченка та ілюстрував його твори. Він служив в імператорській армії, загинув 31-річним в Ічкерії. Саме йому Шевченко присвятив одну із своїх найсильніших поем – "Кавказ". У кількох її рядках поет оплакує марну смерть українця за чужі імперські інтереси.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.