У Росії помер колишній подвійний агент британської та радянської розвідок

У Москві помер колишній офіцер британської Таємної служби розвідки Джордж Блейк, який використовував свою посаду для шпигування на користь Радянського Союзу. Блейку було 98 років — за життя він був учасником безлічі пригод і став шанованою людиною у сучасній Росії.

Про це розповідає Бабель із посиланням на CNN.

 
Джордж Блейк, 2001 рік

Російська розвідувальна спільнота вшанувала померлого подвійного агента, згадуючи резонансність його постаті, яка стала об'єктом для досліджень, опису в літературі та кінематографі. Сам колишній шпигун вважав себе іноземною автівкою, яка призвичаїлась до російських доріг.

Блейк був одним із останніх подвійних агентів у лавах британської розвідки, виявлення яких принизило спецслужби в розпал холодної війни.

Він народився у 1922 році в Нідерландах, наприкінці Другої світової став працювати на Таємну службу розвідки Великої Британії. У 1950 році його схопили військові КНДР, і за три роки полону в цій країні він таємно став комуністом.

Після звільнення Блейк повернувся до Британії, де продовжив роботу на розвідку, одночасно працюючи на СРСР. Він здавав британських агентів радянським спецслужбам, що призвело до страт та ліквідації шпигунської мережі у Східній Німеччині.

У 1961 році Блейка заарештували та засудили до 42 років тюрми за роботу на СРСР, але він фантастичним чином зміг втекти вже через п'ять років — за допомогою співкамерників, активістів пацифістського руху та драбини, зробленої з підручних предметів.

Шпигуна таємно вивезли з Британії до Західної Європи, якою він мандрував інкогніто, аж поки не дістався Східного Берліну. У СРСР Блейка вважали героєм. Він прожив решту свого життя у Москві.

Після падіння комуністичного режиму колишній шпигун заявляв, що вірив, ніби світ уже стоїть на порозі комунізму — за його словами, це була ідея, варта будь-яких засобів.

Володимир Путін у 2007 році нагородив Блейка орденом Дружби, а після його смерті 26 грудня випустив заяву, в якій назвав його неперевершеним професіоналом, який упевнено працював заради миру в усьому світі.

Британська розвідка довела, що Блейк зрадив 42 агенти, хоча сам він запевняв, що видав цілих 600.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.