В Україну передали автентичну копію Брест-Литовського мирного договору

Факсимільна автентична копія, знята з оригіналу Брест-Литовського мирного договору, який був віднайдений в Османському архіві в Стамбулі та оформлений відповідно до оригіналу, була передана в Україну.

Як повідомляє власкор Укрінформу, документ до України прибуде з Туреччини, його привезе Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

 

"Ми по всьому світу будемо шукати історичні документи і артефакти, які показуватимуть тяглість нашої держаної традиції і тяглість нашої дипломатії, тому що це дуже важливо для побудови держави і для побудови нашої ідентичності", - сказав агентству Дмитро Кулеба.

Документ вдалося віднайти завдяки зусиллям Посольства України в Туреччині та Генконсульства України в Стамбулі.

"Це чудове відкриття в Османському архіві дозволило відновити сторінку історії, що тісно пов'язана з українським державотворенням. Приємно, що ця частинка історії, духу й атмосфери буде нині в Україні", - сказав Надзвичайний та Повноважний Посол України в Турецькій Республіці Андрій Сибіга, передаючи документ.

Міністр звернув увагу на те, як добре зберігся документ і наскільки якісною є копія, унікальними всі його елементи.

Копія Брест-Литовського мирного договору зберігатиметься в музеї Міністерства закордонних справ України.


Нагадуємо, що українські дипломати віднайшли в Османському архіві унікальні документи – оригінали текстів Брест-Литовського мирного договору та в середині жовтня повідомили про це громадськість. Оригінал цього документу в Україні не зберігся.


Брест-Литовський мирний договір від 27 січня (9 лютого) 1918 р. – мирна угода між Українською Народною Республікою з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з іншого, підписана у Бресті (Брест-Литовську). Це був перший мирний договір у Першій світовій війні 1914-1918 рр. Укладення цієї угоди означало фактичне визнання УНР як незалежної держави – сторони-підписанта.

На це була змушена погодитись і більшовицька делегація, яка вела власні мирні переговори в Брест-Литовську. Однак, формально визнавши незалежність УНР та офіційно підписавшись під ним 3 березня 1918 року, вже за рік більшовики перейшли в наступ, і період "першої української незалежності" закінчився.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.