Оприлюднено документи КҐБ про переслідування дисидентки Ірини Стасів-Калинець

До 80-річчя з дня народження відомої поетеси та дисидентки у вільному доступі опубліковано 30 розсекречених документів з її архівно-слідчої справи

Ірину Стасів-Калинець заарештували за "антирадянську агітацію та пропаганду" у січні 1972 року. Поетесу, разом із чоловіком Ігорем Калинцем, засудили до шести років ув'язнення в таборах та трьох років заслання.

До річниці народження видатної діячки дисидентського руху, Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України та Архівом національної пам'яті опублікував документи з її архівно-кримінальної справи онлайн. Підбірку можна побачити та завантажити на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.

Приводом до арешту стала участь Ірини Калинець у різдвяній коляді. "Радянські спецслужби почали проводити "чистки" серед інакомислячих перед 50-тою річницею створення Радянського Союзу, — розповідає координатор Електронного архіву Денис Пасічник. — Разом з Калинець були заарештовані ще сімнадцять представників української інтелігенції Києва та Львова".

Один із опублікованих документів — протокол допиту чоловіка поетеси, Ігоря Калинця. Він відмовився свідчити проти Ірини: "ніяких показів .. відносно Ірини Калинець, я давати не буду, тому що, по-перше, це моя дружина".

Також свідком по справі шістдесятниці проходив Василь Стус. Під час допиту на питання які антирадянські документи виготовляла і поширювала Ірина Калинець, він відповів, що Ірина пише вірші, а не "докумєнти".

 

Загалом до онлайн-збірки документів увійшли:

●      анкета арештованої;

●      характеристика зі школи на Ірину Стасів-Калинець;

●      протоколи допиту Ірини Стасів-Калинець, а також свідків: її чоловіка Ігоря Калинця, поета ВасиляСтуса, публіциста і громадського діяча В'ячеслава Чорновола та ін.;

●      листи та заяви Ірини Калинець на захист незаконно ув'язненого Валентина Мороза;

●      довідки УКҐБ по Львівській області, щодо публікацій в іноземних виданнях робіт Ірини Калинець;

●      постановивироки та ухвали Прокуратури та Верховного суду УРСР у справі Ірини Калинець;

●      касаційні скарги;

●      довідка про реабілітацію Ірини Стасів-Калинець.

Довідка:

Стасів-Калинець Ірина — філологиня, громадська діячка, поетеса, письменниця, шістдесятниця, громадська активістка.

Народилася 6 грудня 1940 року у Львові в сім'ї греко-католиків. Родичі мали зв'язки з ОУН та були вивезені до Сибіру. Навчалася на філологічному факультеті ім. І. Франка. По закінченню навчання працювала методисткою обласного будинку народної творчості, вчителькою, бібліотекаркою, викладачкою української мови та літератури у Львівському політехнічному інституті.

У 1970 Ірину Калинець звільнили з роботи. Працювала ткалею, викладала українську мову і літературу на замінах. Водночас активно долучилася до акцій підтримки засуджених дисидентів Валентина Мороза, Ніни Строкатої, писала листи і звернення до Прокуратури та Верховного Суду УРСР на їх підтримку.

12 січня 1972 року  заарештована до 6 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 3 років заслання. Покарання відбувала у Мордовії (село Барашево, табір ЖХ-385/3-4).

Нагороди: "Героїня світу", Орден княгині Ольги II і III ступеня.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.

Чеський Нобель: Ярослав Сейферт

Телеведучий державного телебачення Чехословаччини, сидячи на невиразному блакитному тлі в студії, так само невиразно вичавив з себе повідомлення: «Сьогодні в Стокгольмі вручили Нобелівську премію з літератури також народному митцеві Ярославові Сейферту». Надворі був 1984 рік, і реверанс Нобелівського комітету в бік письменника соціалістичної Чехословаччини був для пізньо-тоталітарного режиму радше проблемою, ніж визнанням