У Сербії почали ексгумацію масового поховання часів війни в Косові

У місцевості Крижевак біля міста Рашка сербська влада почала ексгумацію людських останків, які можуть бути тілами косовських албанців, страчених під час війни 1998-1999 років

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Reuters.

Так, слідчі використали супутникові зображення, аби локалізувати місце масового захоронення в місцевості Крижевак на півдні Сербії.

Припускається, що в цьому місці може бути знайдено 17 тіл.

Утім судмедексперт Сузана Матеїч зауважила, що подальше розслідування може бути перерване зимовими снігами та коронавірусними обмеженнями.

 

Нині вважається, що в роки конфлікту в Косові загинули більше 13 тисяч осіб. Ця війна завершилася військовою інтервенцією НАТО та бомбардуваннями Союзної Республіки Югославії. Белград змушений був вивести війська зі своєї бунтівної провінції, де більшість населення становили албанці. В Косові було розміщено міжнародний миротворчий контингент, який присутній там і досі.

Згодом, у січні 2008 року, Косово в односторонньому порядку проголосило незалежність і наразі є лише частково визнаною державою. Хоча більша частина західних держав, включаючи США, визнає косовський суверенітет.

Уже майже 10 років зі значними труднощами тривають дипломатичні переговори про нормалізацію між Сербією та Косовим – за посередництва ЄС та США.

Більше 20 років після завершення війни в Косові триває пошук останків її жертв. І це питання є значною перешкодою в процесі пошуку порозуміння між Белградом та Приштиною.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.