Суд Південної Кореї зобовʼязав Японію виплатити компенсації колишнім «жінкам розради»

У Південній Кореї суд зобовʼязав уряд Японії виплатити по 100 мільйонів вон (близько $91 тис.) 12 колишнім «жінкам розради», які в роки Другої світової війни були силоміць відправлені в військові борделі японської армії.

Про це пише BBC.

"Жінки розради"

12 із 16 нині ще живих кореянок, які пройшли через "станції розради", подали позов ще в 2016 році. До рішення суду дожили тільки 6 жінок.

Проблема минулого досі гостро стоїть в Південній Кореї і залишається каменем спотикання у відносинах з Японією.

З 1932 по 1945 рік військове командування Японської імперії створювало на окупованих територіях військові борделі ("станції розради"), в які насильно заганяли жінок з місцевого населення. Через такі "станції" пройшло за різними оцінками від 200 до 400 тисяч жінок з Кореї, Китаю, Тайваню, Філіппін та Індонезії. Багато з них померли через жорстокість і хтивість японських солдат.

Південна Корея вважає, що "Японія свідомо скоювала злочини проти людяності". У 2015 році країни уклали угоду, в рамках якої Японія принесла жертвам "станцій" вибачення і взяла на себе зобовʼязання створити фонд допомоги, але південнокорейські активісти і жертви Японської імперії виступили із різкою критикою. Вже у 2017 році новий президент Південної Кореї зажадав від Японії переглянути документ.

Премʼєр-міністр Японії Йосіхіде Суга назвав рішення суду неприйнятним. Він заявив, що країна закрила питання з Південною Кореєю про компенсації за злочини під час окупації ще в 1965 році, коли виплатила $500 мільйонів.

У японському уряді додали, що не будуть оскаржувати рішення, оскільки не визнають його легітимність, а МЗС Японії висловило протест послу Південної Кореї.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.