У Німеччині знайшли поховання українських солдатів, які зникли під час Другої світової війни

У Німеччині виявили останки українських солдатів, які зникли безвісти понад 80 років тому.

Про це повідомив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.

 

Останки виявили у 2021 році в одному з районів Бремену на півночі Німеччини, де розпочалася підготовка до промислового будівництва.

Будівельний майданчик планували розмістити на місці засипаного піском колишнього кладовища часів Другої світової війни. Серед місцевих це місце поховання радянських військовополонених і примусових робітників було відоме як "Російське кладовище".

"Українські дипломати в Генеральному консульстві України в Гамбурзі дізналися про плани будівництва. Звісно, ми розуміли, що кладовище ніяке не "російське", а радянське, і що серед радянських військовополонених і примусових робітників могли бути українці", — написав Кулеба.

Українські дипломати разом із місцевими активістами звернулися до місцевої влади та наполягли на важливості для України дослідження цього місця і гідного вшанування всіх жертв. Будівництво призупинили та провели дослідження.

Кулеба додав, що після завершення війни американська армія задокументувала на кладовищі 772 поховання. Але в 1947—1948 роках були перепоховані лише 456 з них. Згодом розкопки з невстановлених причин припинили, а саме кладовище засипали двометровим шаром піску. "Понад 300 поховань могли залишатися забутими і без належного вшанування", — зазначив міністр.

Після звернення дипломатів влада Бремену оголосила про початок археологічних розкопок, до яких долучилися студенти-археологи КНУ ім. Тараса Шевченка. Один з них знайшов жетон, який належав українському солдату Івану Пастернаку. Також археологи знайшли останки ще двох українських воїнів — Сергія Селика (Зелика), уродженця Київської області, і Миколи Ковальчука з Волині.

 

"На розкопках ще є неідентифіковані рештки, тож незабаром нас можуть очікувати нові відкриття. Розкопки триватимуть до березня 2022 року", — заявив Кулеба.

Член РУП Дідковський – організатор Уралу

Він народився в Житомирі. Закінчивсь кадетський корпус в Києві. Друкував українські видання в Петербурзі. Повернувся в Україну для розгортання РУП. Закінчив університет в Женеві. Партизанив на Уралі, який вже добре пізнав. Саме він прийняв і поселив царську родину в Єкатеринбурзі, яка у подальшому була розстріляна. Його ім’я носить гора – одна з трьох найвищих на Уралі.

Данило Скоропадський. "Валет" у колоді карт МГБ СССР

"33-літній принц України одного дня може стати центральною фігурою у великім повстанні, від якого може залежати доля Європи і України", - так наприкінці 1930-х років писали у пресі про гетьманича Данила Скоропадського після його поїздки до США та Канади за дорученням батька. З 1941 року син Павла Скоропадського став об'єктом уваги радянських спецслужб під оперативним псевдо "Валет".

Життя на війні та поза нею. Уривок з книги Івана Гоменюка "Мурашник. Нотатки на манжетах історії..."

Багато науковців називають Першу світову війною технологій. Справді, безліч технічних новинок і новацій випробовувалися саме тут. Зросла роль авіації, яку раніше воєначальники вважали дорогою й непотрібною розвагою. Авіатори були потрібні для розвідки та спостереження, набувала поширення бомбардувальна авіація, а повітряні бої вже не були дивиною навіть на Східному фронті.

Петлюра і професор Щербина. Полтавщина і Кубань: історичні зв’язки

Наукова і громадська діяльність Федора Щербини та Кубанський період життя Симона Петлюри - це важливі сторінки як української історії, зосібна Полтавщини й Кубані. Після політичного виключення з Полтавської духовної семінарії (за організацію вечора на честь Шевченка, виконання кантати "Б'ють пороги" за участю композитора Миколи Лисенка) Петлюра рятувався від арешту, тож у 1902 році виїхав не будь-куди, а на українську Кубань.