In memoriam. У Києві померла членкиня СУМ Віра Гайдамаха (Лавриненко)

20 лютого на 74 році життя обірвалося земне буття довголітньої провідної членкині Спілки Української Молоді подруги Віри Гайдамахи (у дівоцтві Лавриненко).

Про це повідомляє СУМ.

 

"У ці скорботні хвилини розділяємо біль і смуток непоправної втрати з її чоловіком – другом Андрієм Гайдамахою, іншим рідними та близькими подруги Віри, з усіма тими, для кого Вона була вчителем, наставником, другом, порадником, зразком для наслідування", - зазначили СУМівці.

Віра Гайдамаха народилася 20 травня 1947 року в таборі переміщених осіб у Німеччині. Її батьки були насильно вивезені з України на примусові роботи до нацистської Німеччини, де вони познайомилися, а згодом переїхали жити до Бельгії.

Саме там пані Віра вперше стала членом осередку Спілки Української Молоді у м.Звартенберг, а також почала освоювати українознавчі предмети в українських суботніх школах і на молодіжних таборах та на курсі Українського Вільного Університету в Мюнхені.

Згодом пані Віра продовжила працю в осередках СУМ у Мюнхені та в Києві, куди переїхала зі своїм чоловіком, також СУМівцем Андрієм Гайдамахою в 1993 році.

З того часу Віра Гайдамаха постійно проживала в Україні, де активно розвивала українську позицію, давала імпульс роботі СУМ як на Батьківщині, так і за кордоном.

"Відтак, Віру Лавриненко (Гайдамаху) можна, без перебільшення, вважати Хресною матір'ю відновленої СУМ в Україні, промотором її дальшої діяльності", - зазначили в СУМ.

За свою працю подруга Віра була відзначена IV (найвищим) ступенем Суспільника (1988) та Виховника СУМ (1992), медаллю св.Володимира Великого від Світового Конгресу Українців. Мала звання "Почесний член Спілки Української Молоді в Україні".

Її життєвим кредо було "Без надії таки сподіватись", за прикладом великої Лесі Українки.

Віра Лавриненко останні роки хворіла на важку недугу, яка й обірвала її земне життя.

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище