In memoriam. У Києві померла членкиня СУМ Віра Гайдамаха (Лавриненко)

20 лютого на 74 році життя обірвалося земне буття довголітньої провідної членкині Спілки Української Молоді подруги Віри Гайдамахи (у дівоцтві Лавриненко).

Про це повідомляє СУМ.

 

"У ці скорботні хвилини розділяємо біль і смуток непоправної втрати з її чоловіком – другом Андрієм Гайдамахою, іншим рідними та близькими подруги Віри, з усіма тими, для кого Вона була вчителем, наставником, другом, порадником, зразком для наслідування", - зазначили СУМівці.

Віра Гайдамаха народилася 20 травня 1947 року в таборі переміщених осіб у Німеччині. Її батьки були насильно вивезені з України на примусові роботи до нацистської Німеччини, де вони познайомилися, а згодом переїхали жити до Бельгії.

Саме там пані Віра вперше стала членом осередку Спілки Української Молоді у м.Звартенберг, а також почала освоювати українознавчі предмети в українських суботніх школах і на молодіжних таборах та на курсі Українського Вільного Університету в Мюнхені.

Згодом пані Віра продовжила працю в осередках СУМ у Мюнхені та в Києві, куди переїхала зі своїм чоловіком, також СУМівцем Андрієм Гайдамахою в 1993 році.

З того часу Віра Гайдамаха постійно проживала в Україні, де активно розвивала українську позицію, давала імпульс роботі СУМ як на Батьківщині, так і за кордоном.

"Відтак, Віру Лавриненко (Гайдамаху) можна, без перебільшення, вважати Хресною матір'ю відновленої СУМ в Україні, промотором її дальшої діяльності", - зазначили в СУМ.

За свою працю подруга Віра була відзначена IV (найвищим) ступенем Суспільника (1988) та Виховника СУМ (1992), медаллю св.Володимира Великого від Світового Конгресу Українців. Мала звання "Почесний член Спілки Української Молоді в Україні".

Її життєвим кредо було "Без надії таки сподіватись", за прикладом великої Лесі Українки.

Віра Лавриненко останні роки хворіла на важку недугу, яка й обірвала її земне життя.

Від газет до телесеріалів: 30 років еволюції політичної агітації в Україні

Протягом 30 років незалежності України політична агітація у нашій країні пройшла шлях від звичайних газет та інформаційних бюлетенів до телевізійних серіалів. З одного боку, постійних змін зазнавала форма агітації, з іншого — деякі елементи, як-от меседжі, у ній залишалися незмінними. Окрім того, з'явився окремий вид "агітації"—"гречкосійство", тобто підкуп виборців різними матеріальними й нематеріальними благами.

За два кроки до війни: Гляйвіцька провокація

31 серпня 1939 року. Невеличке сілезьке містечко Гляйвіц, Німеччина. Вечір. В одному з номерів готелю в центрі міста на застеленому ліжку лежить з закритими очима чоловік. Він вдягнутий і взутий. О 16-00 тишу номера прорізує вимогливий дзвінок телефону, який стоїть на столику біля ліжка. Не відкриваючи очей чоловік простягає руку, знімає трубку і підносить її до вуха. З трубки лунає добре знайомий йому голос: «Терміново передзвоніть!».

«Тройка» чи «Сєвєр»? – депортаційна операція початку квітня 1951 року

70 років тому на території України відбулася остання депортаційна операція, під час якої переважно зі Західної України було виселено 2 487 сімей куркулів, свідків Єгови та колишніх вояків армії Андерса

Черчилль-політик і Орвелл-письменник: дивовижні схожості двох культових особистостей

Мало хто знає, що здавалося б, нічим не пов’язані між собою Вінстон Черчилль та Джордж Орвелл мали насправді багато чого спільного. Обоє випередили свій час, обоє виступали борцями за свободу та демократію, а їхні ідеї, сформовані майже століття тому, залишаються гостро актуальними і дотепер.
Книжка «Черчилль і Орвелл. Битва за свободу», написана журналістом та воєнним кореспондентом Томасом Ріксом, вийшла друком у крафтовому видавництві «Лабораторія». Це порівняльна біографія двох видатних історичних постатей, які ніколи не зустрічались, однак захоплювались один одним на відстані.