Бібліотека Станіслава Вінценза повернулася в Україну

У Львівському історичному музеї відкрилася виставка книг з приватної бібліотеки письменника, філософа, перекладача, Станіслава Вінценза, якого називають «Гомером Гуцульщини».

Експозицію "Вінценз. Бібліотека" складають майже 1000 раритетних видань, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Вінценз повернеться не просто у Львів — він повернеться у центр міста, тому що на його бібліотеку зможуть подивитися люди прямо на площі Ринок, зайшовши в Італійський дворик у будинку Корнякта, піднявшись на другий поверх у прекрасний величний зал, з вікон якого видно серце міста Лева", - зазначив ініціатор виставки народний депутат Микола Княжицький.

Саме його коштом бібліотеку Станіслава Вінценза, в якій є унікальні видання Гомера, Данте, Шекспіра, Платона, вдалося придбати в Німеччині. Серед книг є багато примірників з автографами та посвятами сучасників та приятелів письменника — Єжи Ґедройця, Чеслава Мілоша, Юзефа Чапського, Ґустава Герлінґ-Ґрудзінського, багатьох французьких, німецьких, американських інтелектуалів.

"Визначні письменники підписували книги, даруючи їх Станіславу Вінцензу або його дружині Ірені. Це цілий світ, в якому жили ці люди. І ми вирішили, що допоки ми не маємо дослідницького центру, це має бути доступно, і після виставки передаємо бібліотеку Українському католицькому університету", - сказав Княжицький.

У нещодавно відреставрованій залі Львівського історичного музею поки розмістили лише частину бібліотеки, де вона буде представлена від 8 до 21 лютого. Організацією експозиції опікувалися художники Влодко Костирко та Павло Гудімов. На другому поверсі також презентували виставку світлин про життя Вінценза, звичаї і культуру гуцулів.


Станіслав Вінценз – прозаїк, публіцист, філософ, дослідник культури Гуцульщини. Він народився у 1888 році на Івано-Франківщині. Справою життя Вінценза став тритомник "На високій полонині", науковці порівнють видання з "Іліадою" та "Одісеєю" Гомера. Саме завдяки цій роботі у європейських країнах знають про Гуцульщину.

Вінценз першим в Україні встановив у 1936 році пам'ятник Іванові Франку. У 1939 році НКВД заарештував Вінценза, але невдовзі його звільнили з тюрми. У 1940 році письменник із родиною емігрував. Помер 28 січня 1971 року у Швейцарії. У 1991 році Вінценз та його дружина перепоховані у Кракові.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.