Бібліотека Станіслава Вінценза повернулася в Україну

У Львівському історичному музеї відкрилася виставка книг з приватної бібліотеки письменника, філософа, перекладача, Станіслава Вінценза, якого називають «Гомером Гуцульщини».

Експозицію "Вінценз. Бібліотека" складають майже 1000 раритетних видань, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Вінценз повернеться не просто у Львів — він повернеться у центр міста, тому що на його бібліотеку зможуть подивитися люди прямо на площі Ринок, зайшовши в Італійський дворик у будинку Корнякта, піднявшись на другий поверх у прекрасний величний зал, з вікон якого видно серце міста Лева", - зазначив ініціатор виставки народний депутат Микола Княжицький.

Саме його коштом бібліотеку Станіслава Вінценза, в якій є унікальні видання Гомера, Данте, Шекспіра, Платона, вдалося придбати в Німеччині. Серед книг є багато примірників з автографами та посвятами сучасників та приятелів письменника — Єжи Ґедройця, Чеслава Мілоша, Юзефа Чапського, Ґустава Герлінґ-Ґрудзінського, багатьох французьких, німецьких, американських інтелектуалів.

"Визначні письменники підписували книги, даруючи їх Станіславу Вінцензу або його дружині Ірені. Це цілий світ, в якому жили ці люди. І ми вирішили, що допоки ми не маємо дослідницького центру, це має бути доступно, і після виставки передаємо бібліотеку Українському католицькому університету", - сказав Княжицький.

У нещодавно відреставрованій залі Львівського історичного музею поки розмістили лише частину бібліотеки, де вона буде представлена від 8 до 21 лютого. Організацією експозиції опікувалися художники Влодко Костирко та Павло Гудімов. На другому поверсі також презентували виставку світлин про життя Вінценза, звичаї і культуру гуцулів.


Станіслав Вінценз – прозаїк, публіцист, філософ, дослідник культури Гуцульщини. Він народився у 1888 році на Івано-Франківщині. Справою життя Вінценза став тритомник "На високій полонині", науковці порівнють видання з "Іліадою" та "Одісеєю" Гомера. Саме завдяки цій роботі у європейських країнах знають про Гуцульщину.

Вінценз першим в Україні встановив у 1936 році пам'ятник Іванові Франку. У 1939 році НКВД заарештував Вінценза, але невдовзі його звільнили з тюрми. У 1940 році письменник із родиною емігрував. Помер 28 січня 1971 року у Швейцарії. У 1991 році Вінценз та його дружина перепоховані у Кракові.

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.