АНОНС: науковий семінар «Джерела європейської України: розмова про історію з професором Сергієм Плохієм»

Джерела європейської України: чи наша європейська традиція реальна, чи вигадана?

Цього тижня відбудеться міждисциплінарний семінар та презентації книги Сергія Плохія "Magistra Vitae". Про це "Історичній Правді" повідомили у видавництві "Дух і літера".

 

ТЕЗИ виступу Сергія Плохія на тему:

Тяглість традицій:

- частково створюється за рахунок міфологізованої історії (ідеалізація "бабусі Австрії", наприклад);

- частково за рахунок переданої у практиках європейською традиції — вміння самоорганізації, участь у змагальних виборах і т.д.

Участь у спільних політичних та культурних процесах:

- залучення до інститутів станової демократії (Річ Посполита та держави міжвоєнної Європи);

- активна участь у процесах реформації та контрреформації;

- формування модерного українського проєкту під впливом польського та італійського проектів;

- присвоєння та адаптація європейських ідеологічних течій від комунізму до фашизму;

- участь провідних дисидентів у русі прав людини.

Фактори, які сприяли участі у європейських рухах та адаптації західних впливів на українському ґрунті:

- географія (близькість до Центральної Європи);

- формування українського проекту зразу на дві імперії, Центральноєвропейську Габсбургів та Євразійську Романових;

- боротьба за автономію та незалежність у Російській імперії, а згодом Радянському Союзі потребувала моделей, які би протистояли б моделям Санкт-Петербурга та Москви;

- український регіоналізм, викликаний у тому числі, входженням частини земель до центральноєвропейських держав створив умови демократичного розвитку.


Участь беруть:

- Сергій Плохій, український та американський історик, професор української історії в Гарвардському університеті, фахівець з історії Східної Європи;

- Тетяна Ярошенко, президент НаУКМА;

- Наталя Шліхта, завідувачка кафедри історії НаУКМА;

- Оля Гнатюк, історикиня, літературознавиця, перекладачка, професорка Варшавського університету та Києво-Могилянської академії;

- Леонід Фінберг, соціолог, дослідник культури, директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства, член Виконавчої ради Українського ПЕН-клубу;

- Євген Глібовицький, український політолог, експерт із довготермінових стратегій.


Модерує семінар Костянтин Сігов, директор Центру Європейських гуманітарних досліджень НаУКМА і видавництва "Дух і літера".


Час: 11 лютого, четвер, 18.00


Трансляція буде достопною на сторінці видавництва "Дух і літера" у Facebook.

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну