У Києві презентували книгу «Волонтери: сила небайдужих»

У Києві відбулася презентація книги працівниці Українського інституту національної пам'яті Наталки Позняк-Хоменко "Волонтери: сила небайдужих".

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, до видання увійшли історії, які репрезентують різні аспекти волонтерської діяльності, пов'язані з конфліктом на Донбасі.

 

"Книжка про надзвичайні речі, які відбувалися з нами починаючи з 2014 року, а може, і раніше, і про надзвичайних людей, які робили ці речі... В книжку увійшло 28 історій, але це лише невеличка частина всього того огрому, який розпочався у 2014 році і досі триває – може, не в таких масштабах, як було раніше.

Але зараз у волонтерстві лишися найстійкіші, для кого це стало сенсом життя і які просто не уявляють, як може бути інакше", - розповіла авторка книги.

Вона зазначила, що волонтерство у 2014 році стало одним з дієвих факторів спротиву російській агресії.

"14 березня перші люди з Майдану пішли спочатку на полігон, а потім на війну. І далі вже були хвилі мобілізації . Знову ж таки, люди абсолютно мирних професій мали стати воїнами за дуже короткий час.

І саме волонтери допомогли їм стати воїнами. Не лише тому, що вони їх одягли, нагодували і забезпечили всім тим, з чим можна воювати. А в першу чергу тому, що вони дали їм сенс. Сенс того, за що вони воюють", - переконана Позняк-Хоменко.

Книга "Волонтери: сила небайдужих" стала продовженням серії видань Українського інституту національної пам'яті, розпочатої книгами "Дівчата зрізають коси" та "Капелани. На службі Богу й Україні".

Листи з Праги. 1968 рік у матеріалах КГБ

У 1968 році українці усе більш гостро реагували на події у Чехословаччині. У колись таємних архівах КГБ збереглися тисячі сторінок, на яких оперативники доповідали про різні форми нелояльності та спротиву українців. Були і ті, хто підтримав радянську окупацію ЧССР.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.