У Києві презентували книгу «Волонтери: сила небайдужих»

У Києві відбулася презентація книги працівниці Українського інституту національної пам'яті Наталки Позняк-Хоменко "Волонтери: сила небайдужих".

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, до видання увійшли історії, які репрезентують різні аспекти волонтерської діяльності, пов'язані з конфліктом на Донбасі.

 

"Книжка про надзвичайні речі, які відбувалися з нами починаючи з 2014 року, а може, і раніше, і про надзвичайних людей, які робили ці речі... В книжку увійшло 28 історій, але це лише невеличка частина всього того огрому, який розпочався у 2014 році і досі триває – може, не в таких масштабах, як було раніше.

Але зараз у волонтерстві лишися найстійкіші, для кого це стало сенсом життя і які просто не уявляють, як може бути інакше", - розповіла авторка книги.

Вона зазначила, що волонтерство у 2014 році стало одним з дієвих факторів спротиву російській агресії.

"14 березня перші люди з Майдану пішли спочатку на полігон, а потім на війну. І далі вже були хвилі мобілізації . Знову ж таки, люди абсолютно мирних професій мали стати воїнами за дуже короткий час.

І саме волонтери допомогли їм стати воїнами. Не лише тому, що вони їх одягли, нагодували і забезпечили всім тим, з чим можна воювати. А в першу чергу тому, що вони дали їм сенс. Сенс того, за що вони воюють", - переконана Позняк-Хоменко.

Книга "Волонтери: сила небайдужих" стала продовженням серії видань Українського інституту національної пам'яті, розпочатої книгами "Дівчата зрізають коси" та "Капелани. На службі Богу й Україні".

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.