Археологи знайшли на пляжі в Іспанії сліди, яким 100 тисяч років

Влітку 2020 року археологи знайшли неподалік морського курорту Маталасканьяс на півдні Іспанії майже сотню слідів, які належали неандертальцям. Науковці встановили, що їм щонайменше 100 тисяч років, і серед них є відбитки ніг дітей.

Про аналіз знахідки пише Nature.

 

Сліди залишалися недоторканними на береговій лінії надсолоної та заболоченої місцевості. Вони мають округлу п'яту, видовжену геленкову частину та короткі пальці. Загалом ці відбитки — найдавніше свідчення існування неандертальців у Плейстоцені.

Довжина слідів ніг коливається від 14 до 29 сантиметрів, і ймовірний зріст прадавніх родичів людей, які могли їх залишити — від 104 до 188 см. Більшість з людей у групі, яка перебувала на узбережжі, були молоддю.

Вчені вважають, що сліди належать 7 дітям, 15 підліткам і 9 дорослим. Наймолодшому з неандертальців могло бути 6 років. Зазначається, що ця знахідка — безцінна, оскільки подібних місцин у світі дуже мало. Зокрема в Іспанії до цього був відомий лише один слід неандертальця, який погано зберігся.

Відбитки ніг вдалося побачити завдяки тому, що навесні та влітку 2020 року сильні шторми змили значну кількість піску, і оголили прадавні шари, на яких археологи впізнали сліди людських родичів. Також на цій місцині знайшли багато слідів птахів і ссавців, які досі досліджують.

Науковці вважають, що аналіз слідів свідчить про високу вірогідність приналежності до неандертальців, оскільки в час, коли залишили відбитки, цей вид людей був єдиним, присутнім на території Західної Європи.

Їхнє перебування на пляжі цілком обґрунтоване, оскільки неандертальці були мисливцями та збиральниками та, імовірно, шукали їжу в прибережній зоні — полювали на водоплавних птахів, рибалили та збирали молюсків.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.