Проспекту Бандери бути. Апеляційний суд визнав законним перейменування

У четвер, 22 квітня, Шостий апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційні скарги Українського інституту національної пам’яті, Київської міської ради, Всеукраїнського об’єднання “Свобода” та підтвердив законність перейменування низки вулиць Києва.

 

Як повідомляє УІНП, йдеться про перейменовані рішенням Київської міської ради від 7 липня 2016 року № 559/559:

вулицю Баумана на Януша Корчака у Шевченківському районі,

вулицю Кутузова на Генерала Алмазова,

вулицю Суворова на Михайла Омеляновича-Павленка,

провулок Кутузова на провулок Євгена Гуцала (усі три – у Печерському районі),

проспект Московський на Степана Бандери в Оболонському та Подільському районах.

"Ми послідовно наголошуємо, що рішення Київської міської ради щодо цього перейменування було законним та було прийнято із дотриманням необхідних процедур громадського обговорення. Воно мало на меті увічнити пам'ять про ряд історичних постатей, в тому числі тих, які визнані Законом борцями за незалежність України.

Окремо хотів би наголосити, що діалог щодо складних тем минулого має базуватися на глибокому вивченню історії нашої країни та відбуватися у академічному чи іншому цивілізованому форматі, а не постійно підмінятися політичними чи ідеологічними спекуляціями", – зауважив голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович.

Інтереси Українського інституту національної пам'яті в адміністративному провадженні представляв адвокат В`ячеслав Якубенко. Повний текст судового рішення невдовзі буде опублікований на Єдиному державному реєстрі судових рішень.


Нагадуємо, що 28 січня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення у адміністративній справі № 826/17079/16 за позовом громадської спілки "Громадський контроль та порядок" про скасування рішення Київської міської ради від 07.07.2016 року № 559/559 "Про перейменування вулиць, проспектів та провулків у місті Києві", яким депутати перейменували п'ять топонімів міста Києва.

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище