Винесено вирок за осквернення пам’ятника Бандері

Галицький районний у місті Львові суд виніс вирок одному зі студентів, що облив червоною фарбою пам’ятник Степанові Бандері на початку року

Як повідомляє ZAXID.NET, юнаку призначили чотири роки ув'язнення, однак звільнили від покарання з іспитовим терміном.

 

5 лютого 2021 року двоє юнаків облили червоною фарбою пам'ятник Степанові Бандері у Львові. 11 лютого поліцейські затримали вандалів – студентів віком 19 та 24 роки з Хмельницької області, які навчаються у Львові.

У процесі слідства з'ясувалось, що студентам заплатили по 1000 грн за те, щоб вони облили пам'ятник фарбою. Поліція уже знайшла замовника злочину і проти нього ведеться окреме розслідування. Відомо, що він замовив осквернення пам'ятника Бандері через власну ідеологічну неприязнь. Майнову шкоду від дій вандалів оцінили у 7100 грн.

29 квітня Галицький районний суд розглянув справу щодо одного з двох студентів Володимира Тищук. Хлопець визнав свою провину і підписав угоду з прокурором про визнання винуватості. Згідно з цією угодою, Володимиру Тищуку призначили чотири роки позбавлення волі, але звільнили його від цього покарання з іспитовим терміном два роки. Це означає, що студент перебуватиме на волі, однак упродовж двох років має періодично з'являтися до органу пробації та повідомляти про зміну місця проживання, навчання та роботи.

«Віроломства» Гітлера не було. Сталін все знав, але нічого не робив

Пакт Молотова-Ріббентропа, чи якщо бути відвертими Сталіна і Гітлера про ненапад та розподіл сфер впливу у Європі був бомбою сповільненої дії. Хоча шлюбний «медовий місяць» між двома диктаторами і тривав два роки, було зрозуміло, що так довго бути не може, хтось один таки піде війною на іншого. І ось коли на цю бомбу вже був закладений часовий механізм і радянські розвідники спостерігали та доповідали про місяці, тижні й дні, що залишились до початку війни, Сталін нічого не робив. Чому так сталось і чому народився один із найпопулярніших радянсько-російських міфів про «віроломний» напад Третього Райху, спробуємо розібратись у пропонованому матеріалі

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.