АНОНС: Онлайн-воркшоп «Історія та пам'ять у цифрову добу: український досвід»

Українські експерти розкажуть про свій досвід роботи з цифровими інструментами для проектів, пов'язаних з історією та пам'яттю про минуле.

Центр досліджень визвольного руху запрошує долучатися до онлайн-заходу  "Історія та пам'ять у цифрову добу: український досвід".

 

 

Спікери:

Андрій Когут — директор Архіву Служби безпеки України. Експерт розповість про розробку та запуск проєкту "Електронний архів Українського визвольного руху" (avr.org.ua), координатором якого він був у 2012 — 2015 роках, працюючи у Центрі досліджень визвольного руху. Також Андрій розкаже про архів КҐБ: порядок доступу та потенціал для цифрових проєктів;

Віталій Ляска — співзасновник та головний редактор проєкту "Локальна історія", ведучий відеопроєкту "Без Брому з Віталієм Ляскою", керівник Центру дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя в Українському католицькому університеті. Віталій розповість про спецроєкт "Депортації" та інші цифрові проекти "Локальної історії".

Ірина Курганська — керівниця проєкту "Track Holodomor History". Ірина розповість про ідею та розробку додатку "Track Holodomor History", що занурює користувачів у життя Києва початку 1930-х років і за допомогою сотень спогадів розповідає історію міста під час радянського геноциду українців.

Валерій Коршунов — один з авторів додатку "Chornobyl App", куратор проєкту "ARTEFACT: Chernobyl 33". Валерій розповість про інтерактивний мобільний додаток "Chornobyl App", завдяки якому можна віртуально відвідати Зону відчуження, дізнатися історію трагедії, побачити карти забруднення, новини про сучасний стан Зони відчуження, її наукові і культурні проєкти та спростувати фейки.

Модеруватиме Анна Олійник — в.о. директора Центру досліджень визвольного руху.


Час:
18 травня, вівторок, 16:00


Місце:
 Зум та онлайн-трансляція на Facebook сторінці Центру досліджень визвольного руху


Робоча мова семінару
: українська


Захід відбуватиметься в рамках проєкту "Репресоване мистецтво. Національна культура очима КҐБ/StB: Україна, Чехія, Грузія", який реалізує Центр досліджень визвольного руху з партнерами за підтримки Європейського Союзу за програмою Дім Європи.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.