АНОНС: Зустріч за чашечкою з Олександром Зінченком: культура і політика пам'яті

Культура і політика пам’яті в Україні. Що змінилось за останні роки, куди ми рухаємось у питанні згадування про своє минуле, і які міфи все ще залишаються в громадській свідомості?

Травень багатий на пам'ятні дати, пов'язані з буремною ходою української історії. 8 і 9 травня ми святкували День пам'яті і примирення та День перемоги над нацизмом, 16 травня – відзначали День пам'яті жертв політичних репресій, а 18 травня – вшановуємо пам'ять про жертв депортації кримських татар у 1944 році.

Тому цієї середи Фонд Конрада Аденауера разом з інтерв'юером Філіпом Диканем поговорять про культуру і політику пам'яті в Україні із гостем, відомим українським істориком, публіцистом і телеведучим Олександром Зінченком.

 


Час: 19 травня, середа, о 10.00

Місце: Фейсбук-сторінка Фонду Конрада Аденауера

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.

Вийти на слід Романа Шухевича. Невдала спроба МГБ

Планів і операцій МГБ із розшуку Романа Шухевича було багато. Але всі вони не мали успіху. І лише 5 березня 1950 року чекісти змогли вистежити його у селі Білогорща поблизу Львова. Того разу йому не вдалося вирватися з оточення. Довелося прийняти останній нерівний бій, в якому Головнокомандувач УПА загинув. Водночас працівники МГБ могли б встановити його місце переховування ще роком-півтора раніше. Але не все пішло так, як вони задумали.

"Троянські вісті". Український Мюнхгаузен та інші помічники більшовицьких людоловів

Як і кого з українських діячів більшовики використовували для спецоперацій на Заході.