Проспект Жукова: міськрада виграла суд проти облдержадміністрації

Харківський окружний адміністративний суд задовольнив позов Харківської міськради, яка просила скасувати розпорядження голови Харківської облдержадміністрації від 2016 року в частині перейменування проспекту Маршала Жукова на Петра Григоренка.

16 червня суддя Андрій Зінченко оголосив резолютивну частину рішення у справі, повідомляє кореспондент Суспільного.

 

"Суд вирішив: адміністративний позов Харківської міської ради до голови Харківської обласної державної адміністрації [...] — задовольнити. Визнати протиправним та нечинним окреме положення нормативно-правового акту — розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 17.05.2016 №181 "Про перейменування об'єктів топоніміки м. Харкова", а саме пункт 21 додатку до розпорядження, який містить назву об'єкта топоніміки "Маршала Жукова просп.", — оголосив суддя.

Відповідач — Харківська облдержадміністрація — оскаржуватиме рішення, сказала Суспільному представниця ОДА Надія Скубак.

16 червня суд завершив вивчати матеріали справи та перейшов до дебатів. Міськрада просила скасувати пункт розпорядження щодо перейменування проспекту Григоренка. Юристи міськради вказували на те, що радянський маршал "брав участь у визволенні Харкова від нацистських окупантів", а Петро Григоренко "лише навчався".

Представниця обласної адміністрації проти задоволення позову заперечувала.

Перед засіданням біля суду протестували противники проспекту Жукова.


Нагадуємо, що Мерія оскаржувала пункт розпорядження 2016 року, яким тодішній голова Харківської облдержадміністрації Ігор Райнін перейменував 62 об'єкти, в тому числі проспект Маршала Жукова. Депутат Харківської міської ради Дмитро Булах висловлював думку, що оскарження окремого пункту також ставить під загрозу декомунізацію у Харкові загалом.

У суді за іншим позовом — низки політичних сил до Харківської міської ради — 10 червня окружний адмінсуд визнав незаконним рішення міськради про перейменування проспекту Григоренка на Жукова.

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище