ЮНЕСКО виключила ліверпульський порт зі списку об'єктів Всесвітньої спадщини

Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) виключила ліверпульський порт зі списку об'єктів Всесвітньої спадщини через будівництво великого готельно-офісного комплексу

Як передає Укрінформ, про це йдеться у пресрелізі організації.

В ЮНЕСКО мотивували свої рішення "незворотною втратою атрибутів, що передають видатну універсальну цінність об'єкта".

 

Зазначається, що ліверпульський порт був включений в список ЮНЕСКО ще у 2004 році. Проте вже у 2012 році він опинився в списку об'єктів Всесвітньої спадщини, що перебувають під загрозою знищення через плани влади щодо будівництва комплексу Liverpool Waters. Відтоді проєкт продовжував реалізовуватися разом з іншими розробками як на території порту, так і в його буферній зоні.

Комітет ЮНЕСКО вважає, що ці конструкції шкодять автентичності та цілісності порту.

"Історичний центр Ліверпуля та причали були внесені до списку об'єктів Всесвітньої спадщини як свідчення розвитку одного з найбільших світових торгових центрів у 18-19 століттях. Це місце також демонструвало новаторські розробки сучасних докових технологій, транспортних систем та управління портами", - заявили в організації.

Зазначається, що порт у Ліверпулі став третім в історії об'єктом, виключеним зі списку Всесвітньої спадщини. Раніше з цього списку були виключені заповідник антилоп-ориксів в Омані, та долина річки Ельба в німецькому Дрездені.

Як відомо, Світова спадщина ЮНЕСКО — видатні культурні та природні цінності, що вважаються надбанням усього людства. Ці цінності перелічені в списку ЮНЕСКО.

Іван Дзюба: високий інтелектуал з донецьких степів

Він був інтелектуальним лідером і прапором шістдесятницького руху. Його найвідоміша книга "Інтернаціоналізм чи русифікація?" вийшла багатьма мовами. Але, опинившись за ґратами написав покаянну заяву і йому дозволили жити на волі за умови, що він стане оспівувати "літератури народів СРСР". Трагічна доля людини культури.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.